Чепур Дмитро Венедиктович

Визначення і загальна характеристика

ЧЕ́ПУР Дмитро Венедиктович (02. 11. 1923, с. Городище Чорнухинського, нині Лубенського р-ну Полтавської обл. — 10. 06. 1983, Ужгород) — фізик. Доктор фізико-математичних наук (1970), професор (1971). Заслужений працівник вищої школи УРСР (1975). Учасник 2-ї світової війни. Державні та бо­йові нагороди СРСР. Закінчив Київський університет (1949), де 1949—56 й працював. Від 1956 — в Ужгородському університеті: 1956—57 — декан фізико-математичного факультету, від 1957 — завідувач кафедри загальної фізики, 1961—62 — проректор з на­вчальної роботи, 1962—77 — ректор, водночас від 1963 — засновник і завідувач кафедри фізики напів­провід­ників, при якій створив науково-дослідну групу, що 1972 пере­росла в про­блемну науково-дослідну лабораторію синтезу і комплексних досліджень властивостей нових напів­провід­никових речовин складного складу. Наукові дослідже­н­ня присвячені фізиці твердого тіла, електрофізичним та оптичним властивостям монокри­сталів йодистої ртуті та кадмію, ви­вчен­ню кри­сталів типу SbSJ.

Пр.: Загальний фізичний практикум. Ч. 1—3. Уж., 1963—66; Полу­проводниковая электроника. Уж., 1971; Введение в физику: Текст лекций. Уж., 1977; Сложные полу­проводники. Получение, свойства, применение. Уж., 1981; Сложные халькогениды и халькогалогениды. Л., 1983 (усі — спів­авт.).

Літ.: Семак Д. та ін. Людина, вчений, педагог, ректор. Д. В. Чепурові було б 70 // Ужгородський університет. 1993, 9 груд.; Професор Д. В. Чепур — вчений, педагог, організатор науки й освіти. Уж., 2001; До 100-річчя Дмитра Венедиктовича Чепура // РІО. Закарпатська народна газета. 2023, 2 листоп.

В. М. Різак

Завантажити статтю