Хижняк Микола Антонович

Визначення і загальна характеристика

ХИЖНЯ́К Микола Антонович (18. 05. 1929, с. Черкаська Лозова Дергачівського, нині Харківського р-ну Харківської обл. — 17. 10. 2001, Харків) — фізик. Брат А. Хижняка. Доктор фізико-математичних наук (1969), професор (1969). Державні премії СРСР (1979), УРСР (1989) та України (1996) в галузі науки і техніки. Закінчив Харківський університет (1952). Від 1953 працював у Національному науковому центрі «Харківський фізико-технічний інститут» НАНУ: 1982–95 — завідувач експериментального відділу та відділення плазмової електроніки, від 1995 — заступник директора з наукової роботи Інституту плазмової електроніки та нових методів прискорення; водночас від 1958 — співзасновник, від 1969 — завідувач кафедри спецфізики Харківського авіаційного інституту; від 1970 — професор кафедри прикладної електродинаміки Харківського університету. Наукові дослідження в галузі електродинаміки, прискорювальної фізики та фізики плазми. Вивчав розповсюдження електромагнітних хвиль в шаруватих просторово-періодичних діелектриках; передбачив явище параметричного електромагнітного випромінювання зарядженої частинки, що рухається рівномірно і прямолінійно в шаруватих середовищах; провадив дослідження з теорії інтегральних рівнянь макроскопічної електродинаміки; вирішив багато фундаментальних проблем теорії дифракції електромагнітних хвиль на діелектричних і магнітних тілах з довільними параметрами анізотропії у вільному просторі і в хвилеводах, теорії штучних діелектриків, динаміки заряджених частинок і плазмових згустків в електромагнітних полях складної геометрії. Під його керівництвом були розроблені і створені унікальні типи лінійних прискорювачів протонів і багатозарядних іонів, вперше в світі було реалізоване модифіковане змінно-фазове фокусування.

Завантажити статтю