Панцир Дмитро Тодорович
ПА́НЦИР Дмитро Тодорович (08. 10. 1943, с. Кам’янка Глибоцького, нині Чернівецького р-ну Чернівецької обл. — 21. 02. 2013, Харків) — прозаїк, гуморист. Член НСПУ (2004). Лауреат премії імені О. Кобилянської (2009) та ін. Закінчив Харківський юридичний інститут (1970). Служив у правоохоронних органах на Харківщині (1970–96); у 1996–98 — прокурор відділу прокуратури Харківської обл. Писав українською та російською мовами. Автор оповідань, новел, етюдів, коротких прозових творів про місце людини в суспільстві, любов до рідного краю, близьких. Упорядник видань «Неосяжна душа: [штрихи до портрета М. І. Чабанівського]» (2006), «Білокриницька Голгофа: [публіцист.-докум. нариси]», «Буковинські ланцюжки: статті, рецензії, есеї» (обидва — 2011; усі — Харків).
Додаткові відомості
- Основні твори
- Конвой вылетает завтра. Х., 2000; Зустрічі далекі і близькі. Х., 2001; На відстані серця. Х., 2002; Розплата за легковажність. Х., 2002; Колообіг любові. Х., 2003; Дороги і роздоріжжя. Х., 2004; З усмішкою про серйозне. Х., 2005; Судилося жити. Х., 2006; Контакт не відбувся. Це вам не смішки. Х., 2006; Любов після смерті. Х., 2007; Юхимів сажень: гумор. Х., 2011; Обыкновенное чудо... Х., 2011; Буковинські новели. Чц., 2012.
Рекомендована література
- Михайловський В. Зоря за небокраєм: [про письменника, гумориста Д. Панциря] // Буковина. 2013, 26 лют.
Завантажити статтю
Людина 
