Панчук Галина Степанівна

Визначення і загальна характеристика

ПАНЧУ́К Галина Степанівна (19. 07. 1953, с. Каймоново Іркутської обл., РФ — 26. 04. 2008, Хмельницький, похована у с. Гриців Шепетівського р-ну Хмельницької обл.) — поетеса. Членкиня НСПУ (2005). Закінчила Кам’янець-Подільський педагогічний інститут (1977). Учителювала (1977–78), була вихователем дитсадка (1978–85), вела літературну студію в Палаці культури у м. Прип’ять (Київська обл., 1985–86). Від 1986 жила й працювала у Хмельницькому. Авторка збірок поезій «Несезонний вирій» (К., 1996), «Голос вишні і бджоли» (2004), віршів для дітей «Зозульчині черевички» (2002), прози «Ескізи моєї душі» (2006), а також краєзнавчого дослідження «Літописний Гриців» (2008, співавт.; усі — Хмельницький). Окремі твори вміщені в альманахах «Вітрила» (1995), «Золотий гомін» (1997; обидва — Київ), «Безсоння вишень» (2000), хрестоматії «Літературна Хмельниччина ХХ століття» (2005; обидва — Хмельницький), публікували в газетах «Літературна Україна», «Самостійна Україна», «Подільські вісті», «Проскурів». Вірші П. пронизані глибоким ліризмом, авторка по-філософськи осмислює реалії життя. Тема роду, його долі як складової долі українського народу є провідною в її поезії. Ґрунтовно розробляла тему Чорнобиля.

Завантажити статтю