Панчук Галина Степанівна

ПАНЧУ́К Галина Степанівна (19. 07. 1953, с. Каймоново Іркутської обл., РФ — 26. 04. 2008, Хмельницький, похована у с. Гриців Шепетівського р-ну Хмельницької обл.) — поетеса. Членкиня НСПУ (2005). Закінчила Камʼянець-Подільський педагогічний ін­ститут (1977). Учителювала (1977—78), була вихователем дитсадка (1978—85), вела літературну студію в Палаці культури у м. Припʼять (Київська обл., 1985—86). Від 1986 жила й працювала у Хмельницькому. Авторка збірок поезій «Несезон­ний вирій» (К., 1996), «Голос вишні і бджоли» (2004), віршів для дітей «Зозульчині черевички» (2002), прози «Ескізи моєї душі» (2006), а також крає­знавчого дослідже­н­ня «Літописний Гриців» (2008, спів­авт.; усі — Хмельницький). Окремі твори вміщені в альманахах «Вітрила» (1995), «Золотий гомін» (1997; обидва — Київ), «Без­со­н­ня вишень» (2000), хрестоматії «Літературна Хмельнич­чина ХХ столі­т­тя» (2005; обидва — Хмельницький), публікували в газетах «Літературна Україна», «Само­стійна Україна», «Подільські вісті», «Проскурів». Вірші П. пронизані глибоким ліризмом, авторка по-філософськи осмислює реалії життя. Тема роду, його долі як складової долі українського народу є провід­ною в її поезії. Ґрунтовно роз­робляла тему Чорнобиля.

Завантажити статтю