Парандовський Ян

ПАРАНДО́ВСЬКИЙ Ян (Parandowski Jan; 11. 05. 1895, Львів — 26. 09. 1978, Варшава) — польський прозаїк, есеїст, перекладач. Син І. Бартошевського. Член польського ПЕН-клубу (1930; у 1933–78 — голова), Варшавського наукового товариства (1948). Державна премія Польщі (1964). Ордени відродження Польщі (1931, 1954, 1959), мистецтва і літератури (1973). Закінчив 4-у Державну чоловічу гімназію у Львові (1913). Був інтернований як цивільний полонений до Саратова (Росія, 1915–19), випускав газету «Wiesci saratowskie», учителював у польських школах. 1919 повернувся до Львова, де закінчив факультет класичної філології та археології Університету (1923). Від 1929 — у Варшаві: був співредактором науково-літературного ж. «Pamietnik Warszawski», редагував серію «Великі люди» при Державному видавництві шкільних книг (1933–38). Очолював кафедри античної культури, порівняльного літературознавства Люблінського католицького університету (1945–50). Віце-президент Міжнародного ПЕН-клубу (від 1962). Дебютував 1912 есеями (про З. Красінського та Ж.-Ж. Руссо) у львівській г. «Przegląd». 1919 у Станіславі видав книгу «Bolszewizm i bolszewicy w Rosji», 1936 у Варшаві — автобіографічний роман «Niebo w płomieniach» (2-а його частина згоріла 1944 у будинку письменника під час Варшавського повстання), 1953 — книгу оповідань про дитинство у Львові «Zegar słoneczny». Більшість статей, оповідань, есеїв П. присвячені темі античності. Переклав польською мовою твори «Дафніс та Хлоя» Лонґа (1948), «Про громадянську війну» Ю. Цезаря (1951), «Одіссея» Гомера (1953). Українською мовою окремі твори П. переклали О. Лєнік, Б. Гавришків, А. Седик, А. Глущак, Ю. Попсуєнко.

Рекомендована література

1. G. Pavlak. Nieznany fakty z biografii Jana Parandowskiego // Pamietnik literacki. 2018. № 3.
   Google Scholar Internet

Завантажити статтю