Пацунов Валерій Петрович
ПАЦУНО́В Валерій Петрович (03. 06. 1939, м. Васильків, нині Обухівського р-ну Київської обл. — 19. 06. 2022, Київ) — режисер, педагог. Професор (2002). Заслужений діяч мистецтв України (1992). Закінчив Київський інститут театрального мистецтва (1968; викладачі В. Неллі, В. Харченко). Від 1970 — режисер-постановник Театру юного глядача, від 1981 — Укрконцерту. 1984–2014 — художній керівник «Театру Поезії» (нині театр «Золоті ворота»); водночас викладав у Національному університеті культури і мистецтв (усі — Київ). П. — представник метафоричної режисури. Автор посібника «Театральна вертикаль, або Крок до образу» (К., 2000), п’єс «Гра в байки», «Акторські ігри з Аристофаном» (обидві — 1994, співавт.).
Додаткові відомості
- Основні вистави
- «Котовасія» Ю. Чеповецького (1971), «Мій любий малюк» А. Шагіняна (1974), «Весняна мадонна» В. Тендрякова (1975), «Тринь-бринь» Р. Погодіна (1977), «Історія одного кохання» А. Тоболяка (1978), «Кров та попіл» Ю. Марцинкявічуса, «Золоті ворота» Л. Горлача (обидві — 1985), «Ной» Ю. Михайлова (1986), «Маруся Чурай» за Л. Костенко (1987), «Картотека» Т. Ружевича (1988), «Каліґула» А. Камю (1990), «Гра в байки» Ю. Чеповецького, В. Пацунова (1994), «Король вмирає» Е. Йонеско (1997; 2012), «Евридіка» Ж. Ануя (1998), «Чорний квадрат» М. Розовського (2003; 2012), «Собор Паризької Богоматері» за В. Гюґо (2008), «Медея» («Безумство кохання») Л. Разумовської (2009), «Людський голос» Ж. Кокто (2010).
Завантажити статтю
Людина 
