Тихомандрицький Матвій Олександрович

ТИХОМАНДРИ́ЦЬКИЙ Матвій Олександрович (17(29). 01. 1844, Київ — 08. 02. 1921, м. Ялта Таврійської губ., нині АР Крим) — математик. Премія імені В. Буняковського Санкт-Петербурзької АН (1897). Закінчив Санкт-Петербурзький університет (1866). У 1867–78 працював у 2-й і 5-й прогімназіях та 2-му реальному училищі в Санкт-Петербурзі. 1876 захистив магістерську дисертацію «О гипергеометрических рядах», 1885 — докторську дисертацію «Обращение гиперэллиптических интегралов». 1876–83 — в Санкт-Петербурзькому інституті інженерів шляхів сполучення; водночас 1879–83 — приват-доцент Санкт-Петербурзького університету; 1880–81 — на Вищих жіночих курсах; 1883–1913 — у Харківському університеті: від 1884 — приват-доцент, від 1885 — екстраординарний, від 1888 — ординарний, від 1900 — позаштатний ординарний, від 1906 — заслужений професор кафедри чистої математики; за сумісництвом 1885–98 — у Харківському технологічному інституті; 1913–17 — приват-доцент кафедри математики Новоросійського університету в Одесі; від 1918 — ординарний професор кафедри математики Таврійського університету (Сімферополь). Був членом Харківського математичного товариства; один із засновників Кримського математичного товариства (1919). Наукові дослідження присвячені питанням вищої алгебри, теорії еліптичних функцій та інтегралів. Довів застосовність формули Вайєрштрасса для виразів частинних похідних від логарифма абелевих функцій через інтеграли другого роду, 1894 розв’язав аналогічну задачу для абелевих інтегралів.

Рекомендована література

1. Рыжий В. С. Из истории механико-математического факультета Харьковского университета (до 2011 года). Х., 2014;
   Google Scholar Internet
2. Професори О(Н)У.
   Google Scholar Internet

Завантажити статтю