Тихомандрицький Матвій Олександрович

ТИХОМАНДРИ́ЦЬКИЙ Матвій Олександрович (17(29). 01. 1844, Київ — 08. 02. 1921, м. Ялта Таврійської губ., нині АР Крим) — математик. Премія імені В. Буняковського Санкт-Петербурзької АН (1897). Закінчив Санкт-Петербурзький університет (1866). У 1867—78 працював у 2-й і 5-й прогімназіях та 2-му реальному училищі в Санкт-Петербурзі. 1876 захистив магістерську дисертацію «О гипергеометрических рядах», 1885 — докторську дисертацію «Обращение гиперэл­липтических интегралов». 1876—83 — в Санкт-Петербурзькому ін­ституті інженерів шляхів сполуче­н­ня; водночас 1879—83 — приват-доцент Санкт-Петербурзького університету; 1880—81 — на Вищих жіночих курсах; 1883—1913 — у Харківському університеті: від 1884 — приват-доцент, від 1885 — екс­траординарний, від 1888 — ординарний, від 1900 — позаштатний ординарний, від 1906 — заслужений професор кафедри чистої математики; за сумісництвом 1885—98 — у Харківському технологічному ін­ституті; 1913—17 — приват-доцент кафедри математики Новоросійського університету в Одесі; від 1918 — ординарний професор кафедри математики Таврійського університету (Сімферополь). Був членом Харківського математичного товариства; один із засновників Кримського математичного товариства (1919). Наукові дослідже­н­ня присвячені пита­н­ням вищої алгебри, теорії еліптичних функцій та інтегралів. Довів за­стосовність формули Вайєрштрас­са для виразів частин­них похідних від логарифма абелевих функцій через інтеграли другого роду, 1894 роз­вʼязав аналогічну задачу для абелевих інтегралів.

Завантажити статтю