Пащенко-Шульмінська Олімпіада Михайлівна

ПА́ЩЕНКО-ШУЛЬМІ́НСЬКА Олімпіада Михайлівна (25. 07(06. 08). 1879, с. Серби Могилівського пов. Подільської губ., нині Гонтівка Могилів-Подільського р-ну Він­ницької обл. — 10. 09. 1972, Львів) — освітня і громадсько-культурна діячка. Дружина Олександра, мати Юрія Шульмінських. Закінчила Маріїнську жіночу гімназію в м. Камʼянець-Подільський (нині Хмельницької обл., 1895), дворічні педагогічні курси у м. Тифліс (нині Тбілісі). Працювала вчителькою і керівником зразкової школи при Тифліському педагогічному товаристві (згодом стала його секретарем). Організувала українську секцію при «Обществе народных чтений», що мала вокально-драматичний гурток і бібліотеку, а 1902 — широке від­значе­н­ня Шевченківських днів. Під час російсько-японської війни 1904—05 — сестра-жалібниця у шпиталях. Після поране­н­ня і лікува­н­ня учителювала у Подільській і Київській губ. Брала активну участь в українському громадсько-культурному житті, неодноразово за­знавала пере­слідувань за пропаганду української культури і мови. На­прикінці жовтня 1906 заарештована, через 3 місяці звільнена на поруки Червоного Хреста, їй доручено скласти звіт за діяльність цієї організації під час російсько-японської війни 1904—05. Водночас як вільна слухачка закінчила Вищі педагогічні курси Тихомирова у Москві, однак до іспитів її не допустили через політичну неблагонадійність. 1909 повернулася до Камʼянця-Подільського, учителювала у приватній комерційній школі Мазінга. З початком 1-ї світової війни 1914 мобілізована до російської армії, працювала у шпиталях. Член і за­ступник голови (1917) Подільського товариства «Просвіта», 1917—20 — голова Камʼянець-Подільської земської управи, очолювала повітову шкільну раду, зробила значний внесок в українізацію шкільництва. У лютому 1917 обрана членом Камʼянець-Подільської міської думи, у березні 1917 — членом УЦР від Українського педагогічного товариства. У квітні 1918 при­значена секретарем Комісії з від­кри­т­тя та заснува­н­ня Камʼянець-Подільського державного українського університету (роз­почав роботу в жовтні того ж року). Після ліквідації більшовиками земства на­прикінці 1920 нелегально пере­йшла радянсько-польський кордон. Зі встановле­н­ням на території Західної України радянської влади 1939 мешкала у м. Дубно (Рівненської обл.), учителювала, деякий час заочно на­вчалася у Рівненському педагогічному ін­ституті. Від 1949 проживала у Пансіонаті ветеранів праці у Львові. Її рукописні праці, твори та спогади «Заснува­н­ня Камʼянець-Подільського державного українського університету» (1936), «Земство» (1938), «Від­родже­н­ня української школи. До 50-ти річчя» (1967—68), «Материнство. Фрагменти з життя» (1969—70), «Шкільна поема» (1969) зберігаються у ЦДАМЛМ (Київ). У Камʼянці-Подільському імʼям П.-Ш. на­звано вулицю.

Завантажити статтю