Поплавський Михайло Михайлович
ПОПЛА́ВСЬКИЙ Михайло Михайлович (28. 11. 1949, с. Мечиславка Ульяновського р-ну Одеської обл., нині Голованівського р-ну Кіровоградської обл.) — організатор вищої освіти, продюсер, виконавець і популяризатор українських пісень, громадсько-політичний діяч. Доктор педагогічних наук (1990), професор (1994). Заслужений діяч мистецтв України (1997). Народний артист України (2008). Народний депутат України (2002–06, січень–листопад 2014, 2014–19). Повний кавалер ордена «За заслуги» (2000, 2001, 2007). Закінчив диригентсько-хорове відділення Олександрійського училища культури (Кіровоградська обл., 1971), Київський інститут культури (1997). Був директором Великотроянівського сільського (1971–73) та Ульяновського районного (1973–80) будинків культури. 1980 — заступник директора Республіканського будинку народної творчості Комітету держпрофтехосвіти УРСР. Від 1985 — у Київському університеті культури і мистецтв: 1993–95 — виконувач обов’язків ректора, 1995–2014 — ректор, від 2021 — президент, водночас від 2006 — завідувач кафедри готельно-ресторанного сервісу. Наукові дослідження: педагогіка, менеджмент соціокультурної діяльності, продюсерство, телевізійний творчий мененджмент та PR, історія і теорія шоу-бізнесу. У ВР України: 4-го скликання — заступник голови Комітету з питань культури і духовності, член фракцій «Єдина Україна» та «Трудова Україна»; 7-го скликання — член Комітету з питань культури і духовності, групи «Суверенна європейська Україна»; 8-го скликання — член Комітету з питань науки і освіти, групи «Воля народу». Брав участь у розробленні законопроєктів про культуру. Президент міжнародного благодійного фонду «Обдаровані діти України» (від 1997), міжнародної громадської організації «Об’єднання українців світу» (від 2004). Серед відомих пісень у виконанні П. — «Кропива», «Юний орел», «Ти моє сонце», «Ти моє кохання», «Сало», «Батько», «Банька», «Мамина черешня», «Варенички», «Ми були молоді», «Моя Україна», «Здрастуй, рідне село», «Дорогі мої батьки», «Сину мій», «Українські вареники», «Український борщ», «Перемога на всіх одна». Записав низку аудіоальбомів. Знімався у кіно: Вуяхевич («Чорна рада», 2000, режисер М. Засєєв-Руденко), Міністр інфраструктури («Великі Вуйки», 2019, режисери Д. Шмурак, Д. Маніфест). Про П. знято низку документальних фільмів, зокрема «Михайло Поплавський. На пленері життя» (1999, режисер О. Бійма), «Герой нашого часу» (2008, режисер Р. Ширман), «Секрет успіху Михайла Поплавського» (2013, режисер Д. Ковтун), «Незалежний українець» (2021, режисер О. Ковш), «Ректор. Університет майбутнього» (2023, режисер М. Харченко).
Додаткові відомості
- Основні праці
- Менеджер культури. 1993; 1996; Азбука паблік рілейшнз. 1997; 2007; Ректор. 1997; 2009; 2017; Менеджер шоу-бізнесу. 1999; Формула успіху. 2000; 2003; Шоу-бізнес: теорія, історія, практика. 2001; Антологія сучасної української естради. У 2 т. 2003; 2004; 2009; Двадцять принципів управління, або Як керувати собою і людьми. 2006; Азбука паблік-рілейшнз. 2007; Як стати популярним та багатим Версія М. Поплавського. 2007; 2017; 2018; 2022; Імідж. 2009; Лідерство як бренд. 2009; 2016; Готельно-ресторанний сервіс. 2011; 2016; Українська кухня від Михайла Поплавського. 2012; Формула успіху. 2013; 2016; Лайфхаки Михайла Поплавського. 2019; Вір у себе. 2023 (усі — Київ).
Рекомендована література
- Кірсанов В. Невідомий Поплавський. 2003;
- Ткач М. Родовід Михайла Поплавського, сина Михайла, внука Романового: Від джерел до джерел (з 1730 року). 2007;
- 2018;
- Осадча Г., Пилип’юк В. Світ моєї любові // Постаті. 2011. Вип. 7;
- Невідомий Поплавський. Психологічні аспекти феноменальної особистості. 2023 (усі — Київ).
Завантажити статтю
Людина 