ПОПЛА́ВСЬКИЙ Михайло Михайлович (28. 11. 1949, с. Мечиславка Ульяновського р-ну Одеської обл., нині Голованівського р-ну Кірово­градської обл.) — організатор вищої освіти, продюсер, виконавець і популяризатор українських пісень, громадсько-політичний діяч. Доктор педагогічних наук (1990), професор (1994). Заслужений діяч мистецтв України (1997). Народний артист України (2008). Народний депутат України (2002–06, січень—листопад 2014, 2014–19). Повний кавалер ордена «За заслуги» (2000, 2001, 2007). Закінчив диригентсько-хорове від­діле­н­ня Олександрійського училища культури (Кірово­градська обл., 1971), Київський ін­ститут культури (1997). Був директором Великотроянівського сільського (1971–73) та Ульяновського ра­йон­ного (1973–80) будинків культури. 1980 — за­ступник директора Республіканського будинку народної творчості Комітету держ­профтехосвіти УРСР. Від 1985 — у Київському університеті культури і мистецтв: 1993–95 — виконувач обовʼязків ректора, 1995–2014 — ректор, 2021–26 — президент, водночас від 2006 — завідувач кафедри готельно-ресторан­ного сервісу. Наукові дослідже­н­ня: педагогіка, менеджмент соціокультурної діяльності, продюсерство, телевізійний творчий менеджмент та PR, історія і теорія шоу-бізнесу. 

У ВР України: 4-го склика­н­ня — за­ступник голови Комітету з питань культури і духовності, член фракцій «Єдина Україна» та «Трудова Україна»; 7-го склика­н­ня — член Комітету з питань культури і духовності, групи «Суверен­на європейська Україна»; 8-го склика­н­ня — член Комітету з питань науки і освіти, групи «Воля народу». Брав участь у роз­роблен­ні законо­проєктів про культуру. Президент між­народного благодійного фонду «Обдаровані діти України» (від 1997), між­народної громадської організації «Обʼ­єд­на­н­ня українців світу» (від 2004). 

Серед ві­домих пісень у виконан­ні П. — «Кропива», «Юний орел», «Ти моє сонце», «Ти моє коха­н­ня», «Сало», «Батько», «Банька», «Мамина черешня», «Варенички», «Ми були молоді», «Моя Україна», «Здрастуй, рідне село», «Дорогі мої батьки», «Сину мій», «Українські вареники», «Український борщ», «Пере­мога на всіх одна». Записав низку аудіоальбомів. Знімався у кіно: Вуяхевич («Чорна рада», 2000, режисер М. Засєєв-Руденко), Міністр інфра­структури («Великі Вуйки», 2019, режисери Д. Шмурак, Д. Маніфест). 

Про П. знято низку документальних фільмів, зокрема «Михайло Поплавський. На пленері життя» (1999, режисер О. Бійма), «Герой нашого часу» (2008, режисер Р. Ширман), «Секрет успіху Михайла Поплавського» (2013, режисер Д. Ковтун), «Незалежний українець» (2021, режисер О. Ковш), «Ректор. Університет майбутнього» (2023, режисер М. Харченко).