ПОПО́В Валерій Олександрович (20. 10. 1922, с-ще Кон­стантиновське-на-Дону, нині Ростовської обл., РФ — 04. 05. 1999, Харків) — фізик. Доктор фізико-математичних наук (1979), професор (1983). Закінчив Ростовський університет (1950). Учителював. 1952–57 працював у Ростовському педагогічному ін­ституті; 1960–63 — у Ростовському університеті; 1963–96 — у Фізико-технічному ін­ституті низьких температур НАНУ: 1986–96 — провід­ний науковий спів­робітник; від 1997 — провід­ний науковий спів­робітник Науково-технічного центру електрофізичної обробки НАНУ (обидва — Харків). Наукові дослідже­н­ня: теорія основних станів, енергетичних спектрів, термодинаміка двовісного антиферомагнетика в наклон­ному магнітному полі, антиферомагнітний резонанс, орієнтаційні магнітні фазові пере­ходи, критичні точки фазових пере­ходів, теорія статики і динаміки неоднорідних магнітних станів, побудова еквівалентних гамільтоніанів електро­статичних і релятивістських взаємодій системи багато­електрон­них атомів і їх за­стосува­н­ня в фізиці магнетизму і сегнето­електриці, теорія екситон-магнон­них взаємодій і поруше­н­ня принципу Адлера в них і в магнон-магнон­них взаємодіях в антиферомагнетиках.