Стеклов Володимир Андрійович

Визначення і загальна характеристика

СТЕКЛО́В Володимир Андрі­йович (28. 12. 1863(09. 01. 1864), м. Нижній Новгород, Росія — 30. 05. 1926, с. Гаспра Ялтинського пов. Таврійської губ., нині смт Ялтинської міськради, АР Крим, похований у Ленін­граді, нині Санкт-Петербург) — математик. Академік РАН (1912), віце-президент АН СРСР (1919—26). На­вчався у Московському університеті (1882—83), закінчив Харківський університет (1887), де від­тоді й працював: від 1891 — приват-доцент, від 1896 — екс­траординарний, від 1902 — ординарний професор, 1905—06 — декан фізико-математичного факультету; водночас 1893—1904 — у Харківському технологічному ін­ституті. 1893 захистив магістерську дисертацію «О движении твердого тела в жидкости», 1901 — докторську дисертацію «Общие методы решения основных задач математической физики». 1902—06 — голова Харківського математичного товариства. 1906—19 — професор Петро­градського університету (нині Санкт-Петербург); 1921—26 — засновник і директор Фізико-математичного ін­ституту АН СРСР (Москва; 1926 присвоєно імʼя С., 1934 роз­ділено на Математичний ін­ститут імені С. та Фізичний ін­ститут імені П. Лебедєва). Редагував журнал «Общие методы решения основных задач математической физики»; засновник «Журнала Ленин­градского физико-математического общества» (1926). Основні праці присвячені пита­н­ням математичної фізики, механіки, квадратурних формул теорії на­ближень, асимптотичних методів, теорії за­мкнутості, ортогональних багаточленів. Провадив дослідже­н­ня у галузях електро­статики, коливань пружних (або квазіпружних) тіл, задач пошире­н­ня тепла, зокрема описував рівня­н­ня у приватних похідних. Теоретично об­ґрунтував роз­вʼязки задачі про роз­по­всюдже­н­ня тепла в неоднорідному стрижні за за­даної початкової умови та граничних умов на кінцях стрижнів, а також задачі про колива­н­ня неоднорідної струни або стрижня за певних початкових та граничних умов. Дослідив задачу про пошире­н­ня тепла у випадку тривимірного тіла. Отримав значні результати у роз­вʼязан­ні задач Діріхле та Не­ймана. Створив теорію за­мкнутості ортогональних систем функцій; висунув ідею згладжува­н­ня функцій. Ви­вчав пита­н­ня роз­кладності за власними функціями задачі Штурма—Ліуві­л­ля, удосконалив і роз­винув метод Шварца—Пуанкаре. У галузі гідродинаміки досліджував рух твердого тіла в рідині, теорію вихорів, рух еліпсоїда, рух твердого тіла з еліпсоїдальною порожниною, наповненою рідиною.

Пр.: Les méthodes générales pour résoudre les problèmes fondamentaux // Annales de la Faculté des sciences de l'Université de Toulouse pour les sciences mathématiques et les sciences physiques. Serie 2. 1900. Vol. 2, № 2; Sur les problèmes fondamentaux de la physique mathématique // Annales scientifiques de l'École Normale Supérieure. 1902. Vol. 19; Théorie générale des fonctions fondamentales // Annales de la Faculté des sciences de l'Université de Toulouse pour les sciences mathématiques et les sciences physiques. Ser. 2. 1904. Vol. 6; Problème du mouvement d'une masse fluide incompressible de la forme ellipsoіdale les parties s'attirent suivant la loi de Newton // Annales scientifiques de l'École Normale Supérieure. Serie 3. 1908. Vol. 25; Problème du mouvement d'une masse fluide incompressible de la forme ellipsoіdale dont les parties s'attirent suivant la loi de Newton // Там само. 1909. Vol. 26; Основные задачи математической физики. Петро­град, 1922—23. Ч. 1—2; Математика и ее значение для человечества. Москва, 1923; Берлин, 1926.

Літ.: Стеклов В. А. Автобио­графия // Изв. РАН. 1917. Т. 2; Успенский Я. В. Владимир Андреевич Стеклов // Изв. АН СССР. 1926. Т. 20; Памяти В. А. Стеклова: Сб. Ленин­град, 1928; Владимиров В. С., Маркуш И. И. Владимир Андреевич Стеклов — ученый и организатор науки. Москва, 1981; Рыжий В. С. Из истории механико-математического факультета Харьковского университета (до 2011 года). Х., 2014.

В. О. Добровольський, В. С. Рижий

Завантажити статтю