Постгеноцидне суспільство

ПОСТГЕНОЦИ́ДНЕ СУСПІ́ЛЬСТВО  — поняття, запроваджене Дж.-Е. Мейсом у статті «Ваші мертві вибрали мене...», опублікованій у газеті «День» (Київ, 12 лютого 2003). Перераховуючи всі види масових репресій, застосованих компартійно-радянським центром щодо України з метою подолання можливого сепаратизму, автор вказав: поза межами західних областей (радянізація яких почалася тільки 1939–40 й була перервана війною) українська нація втратила консенсус щодо власної національної ідентичності, історії і культурних цінностей. Із цього випливали два висновки: 1991 відбулося унезалежнення передіснуючої радянської держави; люди у посткомуністичній Україні не мають спільних національних цінностей і спільного розуміння того, ким вони є. Важливим кроком в усвідомленні минулого став Закон України «Про Голодомор 1932–1933 років в Україні» від 28 листопада 2006, в якому ця трагедія визнана актом геноциду українського народу. Однак до 2014 в українському суспільстві був відсутній консенсус щодо визнання голодомору 1932–33 в УСРР актом геноциду. Це пов’язане, по-перше, з недостатнім знанням того, яких форм набував масовий терор під час колективізації сільського господарства в УСРР; по-друге, важкі питання історії радянської доби вийшли на передній план у міжпартійній боротьбі й кожна сторона намагалася інтерпретувати їх, виходячи із власних політичних інтересів. Консолідувало український народ вторгнення 2014 російських військ в Україну.

Завантажити статтю