Постернак Степан Пилипович

ПОСТЕРНА́К Степан Пилипович (27. 04. 1885, с. Степанівка Ніжинського пов. Чернігівської губ., нині с. Рівчак-Степанівка Ніжинського р-ну Чернігівської обл. — 19. 01. 1938) —бібліотеко­знавець, бібліо­граф, організатор бібліотечної справи. На­вчався в Ніжинському (1905—08) та Санкт-Петербурзькому (1908—10) історико-філологічних ін­ститутах; закінчив Санкт-Петербурзький університет (1911). Працював викладачем історії та російської мови в Умані (нині Черкаська обл., 1911—12), Тихорєцьку (1912—14) та Таганрозі (1914—17; обидва — Росія). Від 1917, пере­їхавши до Києва, працював у Комісаріаті в справах київської шкільної округи, Київському губерніальному комісаріаті народної освіти, Міністерстві народної освіти, а також лектором в учительській семінарії, авіаційній школі в Києві, в Київському та Черкаському ін­ститутах народної освіти. Був редактором у «Книго­спілці», «Вукоп­спілці» та Державному видавництві України; головним консультантом шкільного від­ділу Наркомосу України, київським губернським комісаром освіти. Видав книгу «Із історії освітнього руху на Україні за часи революції 1917—1919 рр.» (1920). Від 1921 діяльність П. повʼязана з ВУАН: був керівником секції історії освіти Педагогічної комісії, ученим секретарем Комісії для скла­да­н­ня енциклопедичного словника (1921—22), за­ступником голови бібліо­графічної комісії при ВУАН, членом Комісії крає­знавства, членом Ради ВУАН. У березні 1922 обраний до Тимчасового комітету для заснува­н­ня Всенародної (Національної) бібліотеки України (ВБУ), у травні 1922 — головою Ради бібліотекарів. 1923—29 працював директором ВБУ, очолював Науково-дослідчу комісію бібліотеко­знавства та бібліо­графії, редколегію «Журналу бібліотеко­знавства та бібліо­графії», «Бібліотечних збірників» ВБУ. Автор низки статей з теорії бібліо­графії та бібліотеко­знавства; активно ви­ступав з доповід­ями на бібліотечних конференціях і нарадах; організував та провів у приміщен­ні ВБУ Першу конференцію наукових бібліотек УСРР (1926). За­ймався пита­н­ням будівництва нового корпусу ВБУ на вул. Володимирська. 18 жовтня 1929 заарештований за звинуваче­н­ням у приналежності до Спілки визволе­н­ня України та Братства української державності. Через від­сутність доказів у травні 1930 звільнений. Під­готував обʼємну працю «За ленінський етап у бібліо­графії», активно публікував стат­ті прорадянської тематики. Остан­нє місце роботи — завідувач від­ділу бібліотеки Наркомату важкої промисловості УРСР. Вдруге заарештований 30 грудня 1937 нібито за участь в антирадянських терористичних організаціях, звʼязках з Є. Коновальцем, а також із німецькою націоналістичною організацією та німецьким агентом А. Кристером. На­ступного дня засуджений «трійкою» при Київському обласному управлін­ні НКВС УРСР до роз­стрілу. Реабілітований 1989. Архів П. зберігається в Ін­ституті рукопису НБУВ (фонд 52).

Завантажити статтю