ПОЧКО́ Владислав Леонідович (24. 12. 1962, м. Біла Церква Київської обл. — 30. 12. 2009, Київ) — скрипаль, спів­ак. Заслужений артист України (2000). Закінчив Київське музичне училище імені Р. Ґлієра (1982; кл. О. Єгорова) та музично-педагогічний факультет Київського педагогічного ін­ституту (1990). Від 1985 ви­ступав у складі ансамблю «Веселі музики» (лауреат Республіканського конкурсу артистів естради (Він­ниця, 1987, 1-а премія) Київського обʼ­єд­на­н­ня музичних ансамблів, від 1988 — Національної філармонії України (Київ). П. — високо­професійний вокаліст і скрипаль, віртуоз, популяризатор української народної музики. У репертуарі — українські народні пісні а капела, українські народні пісні й пісні народів світу в обробках художнього керівника ансамблю «Веселі музики» С. Хитрякова. Гастролі в Австрії, Великій Британії, Франції, Іспанії, Нідерландах, Фінляндії, Греції, Німеч­чині, Чехії, Словач­чині, Болгарії, Польщі, США та ін. У складі ансамблю записав аудіоальбоми «Тай дай же нам доле» (1985), «Чарівні очі» (1989), компакт-диски «Танці на селі» (1992), «Best» (1995), «Їдемо далі!» (1997). Мав фондові записи на Українському радіо.