Самохваленко Євген

САМОХВА́ЛЕНКО Євген (псевдонім — Євген Сіромаха; 09. 04. 1917, Холмщина, нині Польща — 30. 11. 1984, м. Добжинь-над-Віслою, нині Куявсько-Поморського воєводства, Польща) — український поет у Польщі. Навчався в гімназіях у Рівному й Грубешові (Польща). 1937 вступив на фармацевтичний факультет Варшавського університету. Здобувши диплом магістра фармації, працював у Городенці, Бидгощі, від 1952 — керівник аптеки в Добжині-над-Віслою. Брав участь у громадському житті, керував аматорським хором (50 осіб), який протягом багатьох років виступав у містечках і селах, містах Бидгощ і Торунь, на польському радіо. Упродовж кількох каденцій обирався радником міської та повітової Рад народових, був членом управи Польського фармацевтичного товариства у Влоцлавку та управи товариства рибалок. Відзначений медаллю Тисячоліття Польщі, золотою медаллю за заслуги для розвитку Влоцлавського воєводства. Друкувати вірші почав на початку 1940-х рр. у часописі «Наші дні». Переважає в них пейзажна лірика, пов’язана з красою краєвидів Холмщини, Волині та місцевостей над Віслою — Мазовша і Куявів, усі вони насичені патріотичним почуттям, любов’ю до втраченої батьківщини. Був першим головою Об’єднання українських літераторів у Польщі, членом редакційних колегій «Нашої культури», «Українського календаря». Його твори виходили окремими збірками («Над Віслою», 1974; «Паралелі», 1979; обидві — Варшава), їх друкували на сторінках «Нашого слова», «Нашої культури», української антології «Гомін» та багатьох часописів у Польщі та Україні. Відомий як перекладач творів польських поетів В. Бронєвського, Ю. Тувіма, К. Галчинського, Л. Стаффа, Л. Мчульського, Я. Бжехви, Ч. Мілоша, В. Слободника, Н. Стики, Т. Куб’яка, З. Налковської, а також Янки Купали, В. Гюґо та ін. Під псевдонімом перекладав польською мовою поезії Т. Шевченка, І. Франка, Лесі Українки, І.-Б. Антонича. Товаришував і листувався з багатьма польськими письменниками — С. П’єнтаком, Т. Хрусцелевським, Я. Івашкевичсм та ін.

Завантажити статтю