Протизсувні заходи

ПРОТИЗСУВНІ́ ЗА́ХОДИ — заходи спрямовані на запобігання та стабілізацію зсувних процесів. Включають зміну рельєфу схилу з метою підвищення його стійкості; регулювання стоку поверхневих вод за допомогою вертикального планування території і улаштування системи поверхневого водовідведення; попередження інфільтрації води в ґрунті і ерозійних процесів; регулювання стоку підземних вод; агролісомеліорацію; закріплення ґрунтів; улаштування утримувальних споруд тощо. В Україні зсуви поширені на більшій частині території, тому розробка і впровадження раціонального комплексу П. з. з урахуванням місцевих умов та чинників особливо актуальні. П. з. поділяють на два види: активні — здатні впливати на головну причину зсуву шляхом повного припинення або деякого послаблення її дії (наприклад, зняття навантаження на схил); пасивні — спрямовані на підвищення значущості чинників опору, що сприяють підвищенню стійкості схилу (водовідведення, укріплення ґрунту, планування оптимального ухилу тощо). Серед П. з. виділяють наступні групи. Заходи із забезпечення охорони навколишнього середовища торкаються в основному обмежень діяльності людини в районі потенційно небезпечних схилів: створення зеленого поясу (заборона рубки лісу, корчування і розробки ділянок під городи, знищення чагарників, трав’яного покриву тощо); будівельні обмеження (встановлення межі граничної забудови, типу і ваги споруд, знесення існуючих споруд, уповільнення темпів будівництва); заборона будь-яких робіт біля підніжжя та брівки схилу, неприпустимість збільшення крутизни укосу, розкриття нестійких ґрунтів; водногосподарські заборони (заборона спуску поверхневих вод і поливів, утримання в належному стані водовідвідних і осушувальних пристроїв, водопровідно-каналізаційних систем, встановлення оптимальних рівнів і темпів дренування вод); заборона застосування вибухових, вібраційних робіт, забивання паль, роботи транспортних засобів тощо. Утримувальні споруди влаштовують для механічного укріплення зсувних схилів (підпірні стіни, пальові конструкції, шпонки і стовпи, анкерні та комбіновані кріплення). Прикладом такої утримувальної споруди є підпірний мур Д. де Боскета, споруджений для укріплення схилу території Ближніх печер Києво-Печерської лаври у середині 18 ст. Водовідвідні осушувальні та дренажні заходи і споруди призначені для регулювання стоку поверхневих і підземних вод і включають: облаштування стійких покриттів та гребель; обвалування осушувальних каналів, лотків; облаштування дренажів (поздовжні і поперечні галереї, поглинаючі дренажні шахти, свердловини і колодязі, каптаж джерел); виконання ізоляційних заходів (облаштування ін’єкційних завіс; глинізація; заморожування ґрунтів). Землевпорядкувальні заходи включають: розвантажувальні роботи в активній зоні (повне зняття зсувних мас; зрізання активної частини зсувів; очищення скельних укосів, терасування, зменшення стрімкості та загальне планування схилу); покриття схилів металевими і геосинтетичними сітками; армування поверхні геосинтетичними матеріалами (сітками, комірчастими каркасами тощо). Агролісомеліоративні заходи спрямовані як на закріплення, так і на осушення схилу; застосовують суцільне травосіяння, посадку кущів, залісення схилу (в’яз, дуб, клен, липа). В практиці інженерного захисту територій передбачене комплексне застосування П. з. Для успішного їх застосування необхідне високоякісне виконання інженерно-геологічних досліджень для оцінки фактичної стійкості схилу. В Україні розроблені та значною мірою реалізовані генеральні схеми інженерного протиерозійного захисту чорноморського узбережжя поблизу Одеси, Південного берега Криму, закріплено та стабілізовано зсуви правого берега Дніпра у Києві, яружні схили в Дніпрі, окремі ділянки узбережжя Азовського моря. П. з. застосовано на зсувних схилах Українських Карпат та Передкарпаття та на правобережжі р. Прут у Чернівцях.

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю