Петрович Михайло Никодимович

Визначення і загальна характеристика

ПЕ́ТРОВИЧ Михайло Никодимович (06. 05. 1868, Белґрад — 08. 06. 1943, там само) — математик. По батьковій лінії мав українське походже­н­ня. Дійсний член Сербської королівської академії (1897), Академії природничих наук (1899) і НТШ (1924), іноземний член багатьох АН і наукових товариств (зокрема й Франції, Румунії, Польщі, Чехо-Словач­чини). На­вчався на природничо-математичному від­ділі філософського факультету Белґрадської вищої нормальної школи (1885—89) та в Університеті Сорбон­на у Парижі (1891 дипломований з математичних, 1893 — фізичних наук; 1894 захистив докторську дисертацію в галузі диференціальних рівнянь). 1894—1905 працював у Белґрадській вищій нормальній школі; 1905—38 — професор, завідувач кафедри математики, водночас 1908—09 — декан, 1909—13 — за­ступник декана філософського факультету Белґрадського університету. Член Товариства університетських на­ставників (від 1925); один із засновників часопису «Математичні публікації Університету в Бел­граді» (1931). Під час 1-ї світової війни як резервний офіцер пере­їхав до Швейцарії, де роз­робляв метод шифрува­н­ня таємних документів, створив оригіналий спосіб роз­міновува­н­ня мін­них полів. 1941 пішов до війська та згодом потрапив у німецький полон (після 3-місячного пере­бува­н­ня у Нюрнберзькому таборі завдяки клопотан­ню крон­принца Г. Карагеоргі­йовича був звільнений). П. зробив значний внесок у становле­н­ня белґрадської математичної школи. Брав участь у роботі Між­народних кон­гресів математиків у Парижі (1900), Кембриджі (Велика Британія, 1912), Торонто (Канада, 1924), Болоньї (Італія, 1928), Цюріху (Швейцарія, 1932), 1-му (1929, Варшава) та 2-му (1934, Прага) зʼ­їздах математиків словʼянських країн. 1939 обраний пред­ставником Сербської королівської академії в Раді Між­народного наукового союзу. Основні наукові дослідже­н­ня у галузях диференціальних рівнянь, теорії функцій, алгебри, інтегрального та диференціального числе­н­ня, геометрії, теорії ймовірностей, обчислювальної техніки, історії математики та методики викла­да­н­ня математики. Його імʼям були на­звані функції, які він ви­вчав. Написав низку наукових праць із фізики, хімії, астрономії, океано­графії. У приміщен­ні Белґрадського університету встановлено погру­д­дя, від­крито памʼятник (1968). На його честь математичний семінар Белґрадського університету на­звано «Математичною школою Михайла Петровича».

Пр.: O asimptonim vrednostima integrala i deferencijalnih jednačina. Beograd, 1895; Elementi matematicke fenomenologije. Beograd, 1911; Les spectres numeriques. Paris, 1919; Mecanismes communs aux phenomenes disparates. Paris, 1921; Durees physiques independantes des dimensions spatiales. Zurich; Paris, 1924; Lecons sur les spectres mathematiques. Paris, 1928; Integrales premieres a restrictions. Paris, 1929; Integrales qualitative des equations differentielles. Paris, 1931; Računanje sa brojnim razmacima. Beograd, 1932; Fenomenološko preslikavanje. Beograd, 1933; Jedan diferencijalni algoritam i njegove primene. Beograd, 1936; Eliptičke funkcije. Beograd, 1937; Integracije diferencijalnih jednačina pomoću redova. Beograd, 1938.

Літ.: Возняк Г. М. Михайло Петрович — філософ і математик. Поверне­н­ня в Україну. Т., 2013.

Г. М. Возняк

Завантажити статтю