Пшеборський Антоній-Боніфацій Павлович

ПШЕБО́РСЬКИЙ Антоній-Боніфацій Па­влович (14. 05. 1871, с. Хороша Липовецького пов. Київської губ., нині Він­ницького р-ну Він­ницької обл. — 24. 05. 1941, Варшава) — математик. Закінчив Університет св. Володимира в Києві (1894), де від­тоді й працював. Від 1898 — штатний доцент Харківського технологічного ін­ституту; 1899—1922 — у Харківському університеті (1920—21 — Вільна академія теоретичних знань, від 1921 — ІНО): від 1899 — приват-доцент, від 1905 — екс­траординарний, від 1908 — ординарний професор, 1919—22 — ректор, декан фізико-математичного факультету, завідувач кафедри теоретичної механіки. 1902 захистив магістерську дисертацію «Некоторые приложения теории линейчатых конгруэнций», 1908 — докторську дисертацію «Ис­следования по теории аналитических функций. Задача о продолжении ряда Тэйлора». 1899—1919 — секретар Харківського математичного товариства. За­знав пере­слідува­н­ня від більшовиків за свою польську приналежність, на короткий час був заарештований. 1922 пере­їхав до Польщі. Спочатку кілька місяців працював професором кафедри математики Віленського університету. Від вересня 1922 до початку 2-ї світової війни — професор, завідувач кафедри теоретичної механіки, спів­засновник Ін­ституту теоретичної механіки Варшавського університету. Наукові дослідже­н­ня у галузі теорії еліптичних і загалом аналітичних функцій, диференціальної геометрії й аналізу.

Завантажити статтю