РАДЗІШЕ́ВСЬКИЙ Броніслав (06. 11. 1838, Варшава — 11. 03. 1914, Львів) — хімік. Батько В. Радзішевського. Кандидат природничих наук (1861), доктор філософії (1868), професор (1874), дійсний член Краківської АН (1874). Закінчив природничий факультет Московського університету (1861). Учителював (1862). Учасник варшавського під­пі­л­ля 1863–64: за­ступник державного секретаря під­пільного польського уряду, під псевдонімом І. Чиньського — комісар Авґустовського воєводського під­пільного уряду Р. Траугут­та. 1865 емігрував до Бельгії, на­вчався в Гентському університеті в лабораторії А. Кекулє, був асистентом кафедри загальної хімії в Університеті Лувʼє (1869–70). У 1870–72 — професор хімії Технічного ін­ституту в Кракові. Від­тоді у Львівському університеті: 1872–95 — професор, завідувач кафедри хімії, 1895–1911 — завідувач кафедри органічної хімії, 1882–83 — ректор, 1883–84 — проректор, ініціатор будівництва корпусу хімічного факультету (1890–92), фундатор медичного факультету (нині Львівський медичний університет); ви­ступав проти створе­н­ня в університеті кафедри органічної хімії з українською мовою викла­да­н­ня (1907). Головний редактор ж. «Kosmos» і «Czasopismo Towarzystwa Aptekarskiego». Учасник створе­н­ня польської хімічної термінології. Наукові дослідже­н­ня: хімія ароматичних сполук та імідазолу, бензоїн та його похідні, хемілюмінесценція органічних сполук, аналіз мінеральних вод та нафтових газів Прикарпа­т­тя. Від­крив спосіб синтезу амідів карбонових кислот взаємодією нітрилів із пероксидом водню в лужному середовищі (реакція Р.). Іноді його іменем називають й іншу реакцію — загальний спосіб синтезу похідних імідазолу трикомпонентною конденсацією. Засновник і президент Львівського педагогічного товариства (1876–79), спів­засновник та президент (1877–78, 1890–91) Польського природо­знавчого товариства імені М. Коперника.