Шикула Микола Кіндратович

ШИКУ́ЛА Микола Кіндратович (06. 01. 1925, с. Велика Лепетиха, нині селище Каховського р-ну Херсонської обл. — 16. 05. 2006, Київ) — вчений-агроном, ґрунтознавець. Доктор сільськогосподарських наук (1968), професор (1973). Заслужений діяч науки і техніки України (1997). Державна премія України в галузі науки і техніки (1992). Учасник 2-ї світової війни. Закінчив Московську сільськогосподарську академію (1955). Від 1960 працював в Інституті ґрунтознавства та агрохімії Південного відділення ВАСГНІЛ (Харків): старший науковий співробітник, завідувач лабораторії підвищення родючості еродованих земель і рекультивації; 1970–74 — директор Всесоюзного НДІ захисту ґрунтів від ерозії (м. Курськ, РФ); 1974–99 — завідувач кафедри ґрунтознавства та охорони ґрунтів Національного аграрного університету (Київ). Наукові дослідження у галузях охорони ґрунтів, ґрунтозахисного землеробства, агроекології. Розробив та впровадив у практику технології запобігання і зменшення наслідків водної та вітрової ерозій, деградації ґрунтового покриття, ґрунтозахисні технології вирощування сільськогосподарських культур, що базуються на мінімалізації обробітку ґрунту та біологізації землеробства. На будівлі одного з корпусів Національного університету біоресурсів і природокористування України (Київ) вченому встановлено меморіальну дошку.

Рекомендована література

1. М. К. Шикулі — 80 // Вісник аграрної науки. 2005. № 1;
   Google Scholar Internet
2. Шикула Микола Кіндратович. Вчений-ґрунтознавець: Осн. бібліогр. дані, напрями та результати дослідж., а також покажч. наук. пр. за 1953–2004 рр. К., 2005.
   Google Scholar Internet

Завантажити статтю