Редько Микола Павлович

Визначення і загальна характеристика

РЕДЬКО́ Микола Па­влович (18. 12. 1899, с. Миколаївка Ізюмського пов. Харківської губ., нині місто Кр­аматорського р-ну Донецької обл. — ?, Полтава) — філософ. Доктор філософських наук (1970), професор (1970). Закінчив семінарію (1919), організаційний факультет Академії комуністичного вихова­н­ня (Москва, 1932), філософський факультет Московського ін­ституту історії, філософії і літератури (1938). Від 1920 — завідувач Миколаївської початкової школи; 1926—30 — ін­спектор освіти Марʼїнського р-ну Сталінської округи; 1933—37 — директор Довжанського педагогічного технікуму (нині Луганська обл.); від 1938 — у Полтавському педагогічному ін­ституті: 1944—45 — завідувач кафедри марксизму-ленінізму; 1945—49 — завідувач одно­ймен­ної кафедри, 1949—71 — завідувач кафедри філософії, водночас 1950—56 — проректор з на­вчальної та наукової роботи Ужгородського університету; 1972—73 — завідувач, 1973—76 — професор, 1976—81 — професор-консультант кафедри марксистсько-ленінської філософії та наукового комунізму Полтавського ко­оперативного ін­ституту. Досліджував філософські та соціологічні по­гляди Г. Сковороди.

Пр.: Просвітителі XVIII ст. Г. С. Сковорода // Нарис історії філософії на Україні. К., 1966; Світо­гляд Г. С. Сковороди. Л., 1967; Буржуазно-націоналістичні фальсифікації філософської спадщини Г. С. Сковороди // З історії філософії і соціології на Україні: Респ. між­ві­дом. зб. К., 1968; Естетичні по­гляди Г. С. Сковороди // Етика і естетика: Між­вузів. наук. зб. К., 1969. Вип. 5; Видатний філософ-гуманіст: (До 250-річчя з дня народже­н­ня Г. С. Сковороди). К., 1972.

М. В. Олашин

Завантажити статтю