Павленко Микола Григорович
ПАВЛЕ́НКО Микола Григорович (15. 10. 1946, с. Почапинці Лисянського р-ну Київської обл., нині Звенигородського р-ну Черкаської обл.) — прозаїк, журналіст. Член НСПУ (2003). Премії імені Г. Сковороди (2018), імені В. Винниченка (2019), імені В. Юхимовича (2020). Із 5-річного віку мешкав у Боярці на Київщині, де здобув середню освіту. Закінчив факультет журналістики Київського університету імені Т. Шевченка (1971). Працював за фахом (пресова, інформаційна служба) в Інституті кібернетики АНУ (Київ), у журналі «Наука і суспільство», в органах виконавчої влади. Автор низки творів інтелектуальної прози, зосереджених на проблемах морально-етичних цінностей, психології людини, наукової фантастики, аспектах релігії та містики. Інший напрям творчості — твори історичної тематики: історико-пригодницька кіноповість «Холодноярські тризуби, або Пригоди Якоба Штофке в Україні» та повість «Хочу спокою, світла, миру і добра» (обидві — 2018), дилогія — роман «Далеке марево часу, або Останній рубіж отамана Шалого» і повість «Дві зустрічі, дві долі» (обидва — 2021; усі — Київ). П. — прихильник сковородинських учень, що позначено і на його творах (самопізнання, самовдосконалення тощо).
Додаткові відомості
- Основні твори
- Академік Глушков: погляд у майбутнє. 1988; Окуляри для Розуму. 1998; Viagra для Розуму, або Сповідь вершителя. 2002; Струмуюче крізь нас Життя безмежне, або Право на безсмертя. 2016; Ave, Natura! 2020; Малолітня матуся. 2024 (усі — Київ).
Рекомендована література
- Дух Міжчасся, або Людина поза часом: Феномен Миколи Павленка // Слово Просвіти. 2019, 19–25 груд.;
- Літературні вершини Миколи Павленка // Літературна Україна. 2021, 9 жовт.;
- Ткач К. Всесвіт письменника Павленка // Там само. 2021, 23 жовт.
Завантажити статтю
Людина 
