ЯЦЕ́НКО Михайло Трохимович (07. 10. 1923, c. Свидовець Бобровицького р-ну Чернігівської губ., нині Ніжинського р-ну Чернігівської обл. — 20. 07. 1996, Київ) — літературо­знавець, фольклорист. Доктор фiлологічних наук (1980). Держава премiя України iмені Т. Шевченка (1988; за під­готовку до ви­да­н­ня 50-томного зі­бра­н­ня творів І. Франка). Закiнчив Київський університет імені Т. Шевченка (1950). У 1952–62 — на видавничiй роботi; від 1962 — спiвробітник Ін­ституту мистецтво­знавства, фольклористики та етнології АН УРСР; від 1966 — спiвробітник, 1981–89 — завідувач вiд­дiлу нової української лiтератури Iн­ституту лiтератури АН УРСР (обидва — Київ). Досліджував про­блеми становле­н­ня й закономірностей роз­витку нової української лiтератури, еволюції та взаємодiї художніх напрямiв i стилiв, зокрема здiйснив (спiльно з послiдовниками) фронтальний огляд українського лiтературного романтизму. Керівник авторського колективу «Iсторiї української лiтератури» у 2-х томах (т. 1, 1987), «Iсторiї української лiтератури XIX ст.» у 3-х книгах (1995–97; обидва — Київ); вiдповід­альний редактор колективних збiрникiв, присвячених пита­н­ням жанрiв, iндивiдуальних стилiв письмен­никiв, iсторiї реалiзму в українській лiтературi 19 — початку 20 ст.; упорядник кiлькох фольклористичних збiрникiв (зокрема «Пісні Явдохи Зуїхи», 1965). Член редколегії, упорядник (т. 42, 43) та редактор (т. 27, 38) ви­да­н­ня «Зі­бра­н­ня творів І. Франка» у 50-ти томах.