ЯКО́ВКІН Авенір Олександрович (21. 05. 1887, м. Благовєщенськ Уфимської губ., нині Амурської обл., РФ — 18. 11. 1974, Київ) — астроном. Доктор фізико-математичних наук (1938, без захисту дисертації), член-кореспондент АН УРСР (1951). Закінчив Казанський університет (Татар­стан, Росія, 1910), де 1916–37 й працював: від 1926 — професор. Водночас 1910–37 — у Казанській обсерваторії: 1926–31 — директор; 1937–45 — завідувач кафедри астрономії, 1939–43 — декан фізичного факультету Свердловського університету (нині Єкатеринбург, РФ); 1945–51 — професор кафедри астрономії, завідувач від­ділу обсерваторії, 1948–51 — декан фізичного факультету Київського університету імені Т. Шевченка; 1952–59 — директор, 1959–67 — старший науковий спів­робітник Головної астрономічної обсерваторії АН УРСР (Київ). Основні наукові праці присвячені ви­вчен­ню оберта­н­ня Місяця та його фігури. З його ініціативи у Головній астрономічній обсерваторії АН УРСР та інших астрономічних установах почали роз­вивати селенодезичні дослідже­н­ня, детально ви­вчати рельєф і фігуру Місяця. Завдяки цьому складено кілька каталогів положе­н­ня базисних точок на місячній поверх­ні. Я. встановив залежність місячного радіуса від оптичної лібрації за широтою (ефект Яковкіна) і за­пропонував для поясне­н­ня цієї залежності ряд моделей фігури Місяця. Для дослідже­н­ня Місяця він за­пропонував викори­стати його штучні супутники та організувати спо­стереже­н­ня з місячної поверх­ні. З групою науковців Головної астрономічної обсерваторії АН УРСР роз­робив методику та виконав роз­рахунки для спо­стережень зір і планет з поверх­ні Місяця. Автор оригінальних астрономічних приладів. На його честь на­звано один з кратерів на Місяці. 2012 на головному корпусі Головної астрономічної обсерваторії НАНУ встановлено меморіальну дошку.