Палій Петро Панасович
Визначення і загальна характеристика
ПАЛІ́Й Петро Панасович (14. 12. 1933, с. Козлів Могилів-Подільського р-ну Вінницької обл. — 06. 04. 2014, Чернівці) — поет. Член НСПУ (1959). Премія імені Д. Загула (1993). Закінчив Київський університет імені Т. Шевченка (1958). Працював у видавництвах, а від 1964 — у газеті «Радянська Буковина». За сміливі виступи в пресі був репресований, 2 р. провів у засланні в Красноярському краї (РФ), що негативно вплинуло на його здоров’я. Вірші П. цього періоду, за словами В. Сосюри, «народні, пісенні й музичні». Зазнав переслідувань, відмов у публікації творів; партійні ідеологи влаштовували поету публічні судилища. Після трагічної смерті 23-річного сина видав збірку «Син» (К., 1991) — це смуток та біль поета, реквієм за загиблим молодим життям. Пізніше недуга прикувала митця до ліжка. Твори П. — переважно лірика короткого пісенного жанру. В них панує клімат людської щирості й довірливості, їм притаманні високопатріотичні, громадянські мотиви, тема України, рідної природи. Чимало віршів покладено на музику.
Додаткові відомості
- Основні твори
- Пісня з Карпат. К., 1958; Березіль. Уж., 1967; Повнодення. Уж., 1972; Живу тобою, радосте. Уж., 1980; Заграю на обірваній струні. Т., 1993; А за Брусницею, а за криницею… Чц., 1996; Прощання з птицями. Чц., 1998; Пливуть поволі білі лебеді, мій сум гойдають на крилі… Чц., 2002; Їхав я на білому коні… Чц., 2008.
Рекомендована література
Завантажити статтю
Людина 
