Юницький Анатолій Іванович
ЮНИ́ЦЬКИЙ Анатолій Іванович (31. 03. 1912, м. Ніжин, нині Чернігівської обл. — 12. 05. 1976, Луцьк) — актор. Народний артист УРСР (1968). Державні нагороди СРСР. Закінчив Ніжинський агротехнікум (1930). Працював на механічному заводі в м. Сальськ, брав участь у художній самодіяльності; 1932 вступив до театральної студії при театрі «Червоний жовтень» (м. Новочеркаськ; обидва — РФ). Від 1935 працював у Харківському робітничо-селянському театрі (м. Лубни Харківської, нині Полтавської обл.), який згодом перейменовано у робітничо-колгоспний театр імені П. Саксаганського і переведено до Полтави. 1941 театр евакуйований в м. Балаково (РФ), 1944 переїхав у Миргород Полтавської обл. 1945 Миргородський пересувний український драматичний театр переведено до Луцька і об’єднано з Волинським українським музично-драматичним театром (згодом імені Т. Шевченка). Ю. — органічний, переконливий, харизматичний актор. Створені ним ролі були пройняті життєвою правдою і виконавською майстерністю.
Додаткові відомості
- Основні ролі
- Іван Непокритий («Дай серцю волю, заведе в неволю» М. Кропивницького), Фіґаро («Весілля Фіґаро» П.-О. Бомарше), Хлестаков («Ревізор» М. Гоголя), Мартин Боруля, Цокуль («Мартин Боруля», «Наймичка» І. Карпенка-Карого), Нечипір («Весілля в Малинівці» Л. Юхвіда), Овід (однойменна вистава за романом Е.-Т. Войнич), Котушка («Брестська фортеця» К. Губаревича), Луценко («Над голубим Дунаєм» І. Рачади), Кривень («Серце поета» М. Левченка), Вітровий («Калиновий гай» О. Корнійчука), Хома, Апраш («Ой не ходи, Грицю, та й на вечорниці», «Циганка Аза» М. Старицького), Шельменко («Шельменко-денщик» Г. Квітки-Основ’яненка), Робінзон («Безприданниця» О. Островського), Сиплий («Оптимістична трагедія» В. Вишневського), Пан Владек («Маруся Чурай» Л. Забашти).
Завантажити статтю
Людина 
