Партнерство заради миру

«ПАРТНЕ́РСТВО ЗАРА́ДИ МИ́РУ» — спеціальна про­грама НАТО. Ухвалена країнами-членами цієї організації на засі­дан­ні в Брюс­селі 10—11 січня 1994. Головною метою «П. з. м.» є сприя­н­ня від­критості процесів національного планува­н­ня і формува­н­ня військових доктрин, військових статей бюджетів, забезпече­н­ня демократичного контролю над ЗС, під­трима­н­ня здатності й готовності брати участь у між­нароних миротворчих операціях під егідою ООН та ОБСЄ, враховуючи положе­н­ня національних кон­ституцій, роз­виток військового спів­робітництва з НАТО для здійсне­н­ня спільного планува­н­ня, військової під­готовки й на­вчань, формува­н­ня у пер­спективі таких ЗС, що будуть спроможні краще взаємодіяти з партнерами від­повід­но до стандартів НАТО. Пів­нічноатлантичний альянс формально взяв на себе зобовʼяза­н­ня консультуватися з будь-яким партнером по «П. з. м.», якщо цей партнер від­чуватиме пряму за­грозу своїй територіальній цілісності, політичній незалежності або без­пеці. Учасниками «П. з. м.» є понад 50 держав, серед них — Україна (від 1994), РФ, нейтральні Австрія та Швейцарія. Ця про­грама ві­ді­грає важливу роль в еволюційному процесі роз­шире­н­ня НАТО. Україна бере активну участь у всіх заходах, перед­бачених індивідуальною про­грамою партнерства. Упродовж 1990-х рр. на Яворівському полігоні проводили військові на­вча­н­ня «Козацький степ», від 1997 на чорноморському узбереж­жі — «Sea Breeze» («Морський вітер»). 1997 від­повід­но до мадридської «Хартії про спеціальне партнерство між Україною та НАТО» започатковано роботу консультативного комітету Україна—НАТО. Від 1998 працює спільна робоча група України та НАТО із проведе­н­ня військової реформи, від 2000 українсько-польський миротворчий баталь­йон брав участь у миротворчій операції на території Косово. Роз­шире­н­ня НАТО на схід Європи внесло корективи у тактику реалізації «П. з. м.». 2002 за­проваджено практику індивідуальних про­грам спів­робітництва країн-партнерів із НАТО. Такий крок зробила й Україна. 2005 започатковано інтенсифікований діалог України з НАТО, 2005—08 діяла про­грама пере­підготовки військових до цивільних спеціальностей у рамках конверсії та скороче­н­ня ЗС. Також у рамках «П. з. м.» фінансували про­граму знище­н­ня в Україні надлишкових боє­припасів і хімічної зброї колишнього СРСР. 2006 НАТО роз­почала діалог із партнерами щодо енергетичної без­пеки. Україна також встановила звʼязки з європейським Центром НАТО з ко­ординації реагува­н­ня на ката­строфи. У тому ж році Україна під­писала з НАТО угоду про транзит військових вантажів до Афгані­стану з викори­ста­н­ням української військово-транс­порт­ної авіації. 2008 на бухарестському саміті Україна не отримала про­граму під­готовки до членства в НАТО, однак за Україною та Грузією було ви­знано право вступити до НАТО, якщо до цього будуть готові вони та країни-члени альянсу. У тому ж році під­писано «Декларацію про доповне­н­ня до Хартії про особливе партнерство між НАТО і Україною», де зафіксовано це положе­н­ня. Нині Україна задіяна у таких механізмах «П. з. м.»: Процесі планува­н­ня та оцінки сил, Концепції оперативних можливостей, Про­грамі удосконале­н­ня військової освіти, Про­грамі професійного роз­витку цивільного персоналу, Про­грамі НАТО «Наука заради миру та без­пеки», Політико-військових рамках участі партнерів в операціях з під­трима­н­ня миру під проводом НАТО, Плані дій партнерства щодо роз­будови оборон­них ін­ституцій тощо.

Завантажити статтю