Шамарін Юрій Євгенович

ШАМА́РІН Юрій Євгенович (03. 08. 1935, ст. Даурія Читинської обл., нині Забайкальського краю, РФ — 15. 10. 2014, Київ) — фахівець у галузі механіки та гідро­приладів. Доктор технічних наук (1985), професор (1989). Державна премія України у галузі науки і техніки (1998). Заслужений тренер України (1964). Державні нагороди СРСР. Закінчив Миколаївський кораблебудівний ін­ститут (1960), Вищу економічну школу господарського управлі­н­ня (Київ, 1982). У шкільні та студентські роки за­ймався класичною боротьбою, був призером республіканських і всесоюзних змагань, тренером ін­ститутської збірної (під­готував 15 майстрів спорту). Працював 1960—63 у НВО «Екватор»; 1963—72 — начальник від­ділу, головний інженер ПКБ електрогідравліки (обидва — Миколаїв); від 1972 — головний технолог, головний кон­структор НДІ гідро­приладів (Київ), від 1998 — директор НДІ гідро­приладів і генеральний директор НВО «Славутич»; водночас 1985—89 — професор, 1989—94 — завідувач кафедри обробки матеріалів тиском, 1994—2014 — професор кафедри механіки пластичності матеріалів та ресурсозберігаючих процесів Національного технічного університету України «Київський політехнічний ін­ститут»; 1992—94 — проректор, завідувач кафедри охорони праці та навколишнього середовища Ін­ституту під­вище­н­ня кваліфікації Мінмаш­прому України; 1994—98 — директор НДІ нових фізичних і прикладних про­блем (обидва — Київ). Наукові дослідже­н­ня: технологія машино- та приладобудува­н­ня, зокрема у галузі акустики, гідро­акустики, гі­дромеханіки, обробки металів тиском, динаміки під­водних буксованих систем, про­блеми утилізації суден і кораблів. Роз­роблені ним дослідно-промислові електрогідравлічні установки «Удар-І», «Удар-ІМ», «Удар-4», «Молния-3», «Искра-2» впроваджені на промислових під­приємствах, стали прототипом серійних установок остан­ніх поколінь. Теоретичні дослідже­н­ня викори­стані для створе­н­ня низки гідро­акустичних комплексів, зокрема «Звезда-1», «Рось», «Нептун», РГБ-15, РГБ-25. Наукові основи проєктува­н­ня кон­струкцій із полімерних композиційних матеріалів і роз­робле­н­ня впроваджені в серійне виробництво кон­струкцій літаків 13-ти типів.

Завантажити статтю