Патяк Анатолій Федорович

ПАТЯ́К Анатолій Федорович (19. 02. 1898, с. Юліївка Олександрівського пов. Катеринославської губ., нині Запорізького р-ну Запорізької обл. — 25. 10. 1937, Київ) — прозаїк, драматург. Після закінче­н­ня Олександрівського комерційного училища (нині Запоріж­жя) служив у російській армії під час 1-ї світової війни. 1917 повернувся до України, брав участь у більшовицькому пере­вороті, був одним з організаторів радянської влади в Олександрівську. Пізніше працював в органах місцевого управлі­н­ня, від 1935 — за­ступник від­повід­ального секретаря СПУ та редактора «Літературної газети». Дебютував в армійській періодиці новелами («Тривога», «Прорив», «Кін­нотники», «Втеча з-під шаблюк», «Надульник», «Фронт єдиний», «Солдат Ченцов», «Смерть Олекси»), що склали основу збірки «Динаміт». У 1920-х рр. писав оповіда­н­ня, нариси, повісті, пʼєси, в яких описував події жовтневого пере­вороту 1917, воєн­них дій 1918—20 та будівництва соціалізму. Твори П. від­значаються яскравим гумором, жит­тєвою правдивістю і любовʼю до рідного краю. Серед найві­доміших — повість «Дон Кіхот на Дні­прі» (1927; про пригоди молодого червоноармійця в українській глибинці), пʼєси «Військовий отаман» (1929) та «Свата­н­ня Сластіона» (1930). Окремими ви­да­н­нями у Харкові ви­йшли друком його прозові книги «Рейд», «Червоні козаки» (обидві — 1932), «Закривавлене жито», «Нотатки про геройство та героїв» (обидві — 1933), «Ніна Суща» (1934), «Іспит» (1936). Заарештований 14 вересня 1937 у власній квартирі будинку «Роліт» у Києві, 22 жовтня того ж року за звинуваче­н­нями у приналежності до антирадянської націоналістичної терористичної організації засуджений до роз­стрілу.

Завантажити статтю