Патяк Анатолій Федорович
ПАТЯ́К Анатолій Федорович (19. 02. 1898, с. Юліївка Олександрівського пов. Катеринославської губ., нині Запорізького р-ну Запорізької обл. — 25. 10. 1937, Київ) — прозаїк, драматург. Після закінчення Олександрівського комерційного училища (нині Запоріжжя) служив у російській армії під час 1-ї світової війни. 1917 повернувся до України, брав участь у більшовицькому перевороті, був одним з організаторів радянської влади в Олександрівську. Пізніше працював в органах місцевого управління, від 1935 — заступник відповідального секретаря СПУ та редактора «Літературної газети». Дебютував в армійській періодиці новелами («Тривога», «Прорив», «Кіннотники», «Втеча з-під шаблюк», «Надульник», «Фронт єдиний», «Солдат Ченцов», «Смерть Олекси»), що склали основу збірки «Динаміт». У 1920-х рр. писав оповідання, нариси, повісті, п’єси, в яких описував події жовтневого перевороту 1917, воєнних дій 1918–20 та будівництва соціалізму. Твори П. відзначаються яскравим гумором, життєвою правдивістю і любов’ю до рідного краю. Серед найвідоміших — повість «Дон Кіхот на Дніпрі» (1927; про пригоди молодого червоноармійця в українській глибинці), п’єси «Військовий отаман» (1929) та «Сватання Сластіона» (1930). Окремими виданнями у Харкові вийшли друком його прозові книги «Рейд», «Червоні козаки» (обидві — 1932), «Закривавлене жито», «Нотатки про геройство та героїв» (обидві — 1933), «Ніна Суща» (1934), «Іспит» (1936). Заарештований 14 вересня 1937 у власній квартирі будинку «Роліт» у Києві, 22 жовтня того ж року за звинуваченнями у приналежності до антирадянської націоналістичної терористичної організації засуджений до розстрілу.
Рекомендована література
- ...З порога смерті...: Письменники України — жертви сталінських репресій. Вип. 1. К., 1991.
Завантажити статтю
Людина 
