Педенко Віктор Михайлович
ПЕДЕ́НКО Віктор Михайлович (09. 07. 1937, м. Постишеве, нині Покровськ Донецької обл. — 29. 11. 2009, м. Лондон, провінція Онтаріо, Канада) — громадський діяч. Ордени «За заслуги» 3-го ступеня (2006) і князя Ярослава Мудрого 5-го ступеня (2007). У 1948 разом із родиною переїхав до Канади. 1961 здобув ступінь бакалавра в Університеті Західного Онтаріо, 1974 — ступінь магістра у Торонтському університеті. Від 1962 учителював, був головою департаменту i заступником директора Шкiльної ради м. Норт-Йорк (нині у межах Торонто). Від 1997 — на пенсії. Від 1950 брав активну участь у житті української громади Канади: 1955–61 — голова відділу в Лондоні, 1965–68 — Крайової (канадської) управи, 1976–85 — Центрального комітету (світова мережа) Об’єднання демократичної української молоді; 1968–97 — член і голова Катедральної управи Православної громади святого Володимира у Торонто; 1979–88 — директор суботньої української школи і курсів українознавства при Катедрі святого Володимира; 1985–92 — член Української національної ради 10-го скликання; 1985–95 — член Консисторії УПЦ у Канаді; 1987–97 — заступник голови Конгресу українців Канади у Торонто. Член президії (від 1998) і проводу (від 2005), заступник голови (від 2006) Української всесвітньої координаційної ради. 1976–85 — член Пленуму Світового конгресу вільних українців; 1998–2008 — генеральний секретар Світового конгресу українців (на цій посаді відвідав понад 20 українських громад у Південній Америці, Європі, РФ, Білорусі). Як голова Канадського товариства приятелів України (1993–96) був вiдповiдальний за видання і розповсюдження в Українi «Історiї України» О. Субтельного. Від 1990 відвідав Україну більш ніж 35 разів, як член делегації або особисто зустрічався із президентами, прем’єр-міністрами, міністрами, головами ВР України, кандидатами у президенти, головами та членами комітетів і комісій у справах діаспори.
Рекомендована література
- Слабошпицький М. Це добрий приклад (Віктор Поденко) // Не загублена українська людина (55 портретів з української діаспори) К., 2004.