Хоружий Григорій Фокович

Визначення і загальна характеристика

ХОРУ́ЖИЙ Григорій Фокович (23. 05. 1947, с. Матяшівка Великобагачанського, нині Миргородського р-ну Полтавської обл. — 25. 12. 2018, Київ) — філософ, дипломат. Чоловік Л. Хоружої. Доктор філософських наук (1991), професор (1994), академік НАПНУ (2012). Над­звичайний і Повноважний Посол 2-го класу (2003). Закінчив Харківський університет (1970). Від 1992 працював у Посольстві України в РФ; 1995—98 — генеральний консул України у м. Мюнхен (Німеч­чина); 1998—99 — за­ступник Міністра інформації України; 1999—2000 — перший за­ступник голови Державного комітету інформаційної політики України; 2000—01 — за­ступник керівника Головного управлі­н­ня з питань внутрішньої політики Адміністрації Президента України; 2001—04 — радник-послан­ник Посольства України в РФ; 2004—06 — Над­звичайний і Повноважний Посол України у Ватикані; 2006—07 — керівник управлі­н­ня Апарату Ради національної без­пеки і оборони України; від 2007 — проректор з на­вчально-виховної роботи та між­народних звʼязків Університету банківської справи НБУ (Київ). Досліджував про­блеми вищої освіти, діяльність католицької Церкви, соціальні пита­н­ня.

Пр.: Ватикан: історія і сучасність. Л., 2007; Моральний вимір економіки: соціальна від­повід­альність бізнесу та економічна ефективність. К., 2009; Etyka a ekonomia. Lublin, 2010 (спів­авт.); Академічна культура: цін­ності та принципи вищої школи. Т., 2012; Вища освіта: соціальна природа, структура і функції. П., 2013; Українська людина в європейському світі: виміри ідентичності: Навч. посіб. К., 2015 (спів­авт.); Проте­стантизм як результат європейської Реформації // Вісн. Київ. торг.-екон. ун-ту. 2017. № 2.

А. Я. Кузнєцова

Завантажити статтю