Пулюй Олександр Іванович
ПУЛЮ́Й Олександр Іванович (12. 05. 1901, Прага — 31. 12. 1984, м-ко Літцельдорф, Німеччина) — військовик, винахідник, підприємець. Син І. Пулюя. 1917 добровільно вступив до УСС, від листопада 1918 брав участь у боях із поляками за Львів. Від липня 1919 — зв’язковий кавалерійського полку 8-ї бригади УГА. Перехворів на тиф. У травні 1920 зумів утекти з більшовицького полону в Одесі. Потрапив у польський полон, з якого утік до Чехо-Словаччини, а згодом переїхав до Німеччини. Навчався у політехніці в м. Бреслау (нині Вроцлав, Польща). Автор винаходів у сфері передачі звуків, причетний до створення перших звукових фільмів у Берліні. На початку 1939 мобілізований до німецької армії. Служив у 9-му полку кавалерії «Фюрстенвальде». Оскільки володів польською, російською, українською, чеською мовами, згодом залучений до німецької розвідки (абверу). Працював у комісії з обміну громадянами між СРСР і Німеччиною, сприяв виїзду з Галичини, зайнятої радянськими військами, низки відомих українських громадсько-політичних діячів. 23 червня 1941 разом із О. Масикевичем створив у складі 2-ї німецької армії (командувач — генерал-полковник О. фон Шорберт) добровольчий український підрозділ «Пума», що проходив підготовку в м. Ясси (Румунія), отримав звання обер-лейтенанта. Організовував у Миколаєві, Херсоні та ін. українських містах адміністрацію, сприяв діяльності похідних груп ОУН. Після 25 серпня 1941, через переслідування німецькою адміністрацією українців, розпустив підрозділ «Пума». До 1943 — начальник курсів підготовки групи абверу «Дромадер». 1944 повернувся до Австрії. Після 2-ї світової війни працював над апаратами для виробництва кінофільмів. У м. Лінц (Австрія) створив власну кіностудію «Фрошберґ». Його документальні фільми «Забава камінцями» та «Сьогоднішнє містечко» відзначені першою нагородою на Берлінській міжнародній виставці. Вийшовши на пенсію, упорядковував архів свого батька. Співорганізатор акції «Стежками Батьків по Европі». Автор спогадів «Von der Galizischen Armee zur Deutschen Wehrmacht (1918–1939)» («Від Галицької армії до німецького вермахту (1918–1939)», Літцельдорф, 1980).
Рекомендована література
- Крохмалюк Р. Олександр Іван Пулюй (12. 5. 1901. — 31. 12. 1984) // Вісті комбатанта. Торонто; Нью-Йорк, 1985. Ч. 1;
- Боляновський А. Українські військові формування в збройних силах Німеччини (1939–1945). Л., 2003;
- Середницький Я. Пума — Дромадер. Абвер. Кн. 1–2. Т., 2015;
- Головач Ю., Пляцко P., Сварник Г. Петер Пулюй і архів Івана Пулюя. Л., 2020.
Завантажити статтю
Людина 
