Пулюй Олександр Іванович

ПУЛЮ́Й Олександр Іванович (12. 05. 1901, Прага — 31. 12. 1984, м-ко Літцельдорф, Німеч­чина) — військовик, винахідник, під­приємець. Син І. Пулюя. 1917 добровільно вступив до УСС, від листопада 1918 брав участь у боях із поляками за Львів. Від липня 1919 — звʼязковий кавалерійського полку 8-ї бригади УГА. Пере­хворів на тиф. У травні 1920 зумів утекти з більшовицького полону в Одесі. Потрапив у польський полон, з якого утік до Чехо-Словач­чини, а згодом пере­їхав до Німеч­чини. На­вчався у політехніці в м. Бреслау (нині Вроцлав, Польща). Автор винаходів у сфері пере­дачі звуків, причетний до створе­н­ня перших звукових фільмів у Берліні. На початку 1939 мобілізований до німецької армії. Служив у 9-му полку кавалерії «Фюрстенвальде». Оскільки володів польською, російською, українською, чеською мовами, згодом залучений до німецької роз­відки (абверу). Працював у комісії з обміну громадянами між СРСР і Німеч­чиною, сприяв ви­їзду з Галичини, зайнятої радянськими військами, низки ві­домих українських громадсько-політичних діячів. 23 червня 1941 разом із О. Масикевичем створив у складі 2-ї німецької армії (командувач — генерал-полковник О. фон Шорберт) добровольчий український під­роз­діл «Пума», що проходив під­готовку в м. Ясси (Румунія), отримав зва­н­ня обер-лейтенанта. Організовував у Миколаєві, Херсоні та ін. українських містах адміністрацію, сприяв діяльності похідних груп ОУН. Після 25 серпня 1941, через пере­слідува­н­ня німецькою адміністрацією українців, роз­пустив під­роз­діл «Пума». До 1943 — начальник курсів під­готовки групи абверу «Дромадер». 1944 повернувся до Австрії. Після 2-ї світової війни працював над апаратами для виробництва кінофільмів. У м. Лінц (Австрія) створив власну кіностудію «Фрошберґ». Його документальні фільми «Забава камінцями» та «Сьогоднішнє містечко» від­значені першою нагородою на Берлінській між­народній ви­ставці. Ви­йшовши на пенсію, упорядковував архів свого батька. Спів­організатор акції «Стежками Батьків по Европі». Автор спогадів «Von der Galizischen Armee zur Deutschen Wehrmacht (1918–1939)» («Від Галицької армії до німецького вермахту (1918–1939)», Літцельдорф, 1980).