Струтинський Вілен Митрофанович

Визначення і загальна характеристика

СТРУТИ́НСЬКИЙ Вілен Митрофанович (16. 10. 1929, с. Данилова Балка Грушківського, нині Голованівського р-ну Кіровоградської обл. — 28. 06. 1993, Рим) — фізик. Доктор фізико-математичних наук (1965), член-кореспондент АНУ (1972), дійсний член Європейської академії наук і мистецтв (м. Трієст, Італія, 1991). Заслужений діяч науки і техніки України (1991). Премії імені Т. Боннера Американського фізичного товариства (1978) та Фонду імені О. фон Гумбольдта (1991, Німеччина). Навчався в Одеському університеті (1947–51), закінчив Харківський університет (1952). Працював 1953–67 в Інституті атомної енергії (Москва): від 1961 — старший науковий співробітник; 1967–70 — гостьовий професор Інституту теоретичної фізики Копенгагенського університету; 1970–91 — завідувач, 1992–93 — головний науковий співробітник відділу теорії ядра Інституту ядерних досліджень АНУ (Київ); водночас 1992–93 — гостьовий професор Національного центру ядерної фізики (м. Катанія, Італія). Автор фундаментальних праць з визначення кутових розподілів фрагментів поділу ядер (формула Хальперна–С.), а також частинок, що вилітають з компаунд-ядер, які обертаються (формула Еріксона–С.); розробник методу розрахунку повної енергії зв’язку ядра (метод оболонкових поправок П.). Передбачив існування значної оболонкової структури нуклонних спектрів у сильно деформованих ядрах (аналогічна зонній структурі електронних спектрів у кристалах), що регулярно виникає при певних деформаціях атомного ядра. На цій основі було встановлено існування проміжного відносно стійкого сильно деформованого стану у важких ядрах (уран–каліфорній). За допомогою теорії С. вперше було проведено кількісні розрахунки мас, рівноважних деформацій ядер, багатьох властивостей ядер, що діляться, стабільності надважких ядер. Разом зі співробітниками розробив теорію колективного руху в атомних ядрах з великою амплітудою та скінченною швидкістю руху. Було показано, що при ядерному колективному русі з великою амплітудою відбувається перерозподіл частинково-діркових збуджень, що відповідає переходу до макроскопічного режиму деформації та утворенню динамічного основного стану ядра. Передбачене ним явище існування оболонкової структури в сильно деформованих ядрах і утворення метастабільного проміжного стану в процесі поділу 1977 зареєстровано як наукове відкриття. 16–17 листопада 2004 в Інституті ядерних досліджень НАНУ проведено науковий семінар «В. М. Струтинському — 75».

Завантажити статтю