Струтинський Вілен Митрофанович

СТРУТИ́НСЬКИЙ Вілен Митрофанович (16. 10. 1929, с. Данилова Балка Грушківського, нині Голованівського р-ну Кірово­градської обл. — 28. 06. 1993, Рим) — фізик. Доктор фізико-математичних наук (1965), член-кореспондент АНУ (1972), дійсний член Європейської академії наук і мистецтв (м. Трієст, Італія, 1991). Заслужений діяч науки і техніки України (1991). Премії імені Т. Бон­нера Американського фізичного товариства (1978) та Фонду імені О. фон Гумбольдта (1991, Німеч­чина). На­вчався в Одеському університеті (1947—51), закінчив Харківський університет (1952). Працював 1953—67 в Ін­ституті атомної енергії (Москва): від 1961 — старший науковий спів­робітник; 1967—70 — гостьовий професор Ін­ституту теоретичної фізики Копенгагенського університету; 1970—91 — завідувач, 1992—93 — головний науковий спів­робітник від­ділу теорії ядра Ін­ституту ядерних досліджень АНУ (Київ); водночас 1992—93 — гостьовий професор Національного центру ядерної фізики (м. Катанія, Італія). Автор фундаментальних праць з ви­значе­н­ня кутових роз­поділів фрагментів поділу ядер (формула Хальперна—С.), а також частинок, що вилітають з компаунд-ядер, які обертаються (формула Еріксона—С.); роз­робник методу роз­рахунку повної енергії звʼязку ядра (метод оболонкових поправок П.). Перед­бачив існува­н­ня значної оболонкової структури нуклон­них спектрів у сильно деформованих ядрах (аналогічна зон­ній структурі електрон­них спектрів у кри­сталах), що регулярно виникає при певних деформаціях атомного ядра. На цій основі було встановлено існува­н­ня проміжного від­носно стійкого сильно деформованого стану у важких ядрах (уран—каліфорній). За допомогою теорії С. вперше було проведено кількісні роз­рахунки мас, рівноважних деформацій ядер, багатьох властивостей ядер, що діляться, стабільності надважких ядер. Разом зі спів­робітниками роз­робив теорію колективного руху в атомних ядрах з великою амплітудою та скінчен­ною швидкістю руху. Було показано, що при ядерному колективному русі з великою амплітудою від­бувається пере­розподіл частинково-діркових збуджень, що від­повід­ає пере­ходу до макро­скопічного режиму деформації та утворен­ню динамічного основного стану ядра. Перед­бачене ним явище існува­н­ня оболонкової структури в сильно деформованих ядрах і утворе­н­ня мета­стабільного проміжного стану в процесі поділу 1977 зареєстровано як наукове від­кри­т­тя. 16—17 листопада 2004 в Ін­ституті ядерних досліджень НАНУ проведено науковий семінар «В. М. Струтинському — 75».

Завантажити статтю