Струнников Валерій Олександрович
СТРУ́ННИКОВ Валерій Олександрович (29. 11. 1938, м. Іваново, РФ — 25. 12. 2002, Івано-Франківськ) — актор. Батько М. Струнникової. Заслужений артист УРСР (1984). Працював в кінотеатрі імені І. Франка у Станіславі (нині Івано-Франківськ, 1955–58). Від 1963 навчався у студії, згодом був актором Івано-Франківського українського музично-драматичного театру імені І. Франка. Грав сучасників, соціальних героїв, наділяючи їх у стриманій та елегантній манері глибиною внутрішнього змісту. Цікавий був і в ролях гострохарактерного спрямування.
Додаткові відомості
- Основні ролі
- Павелака («Каса маре» І. Друце), Денис Січинський (однойменна вистава І. Новака), Джордж Стівер («Останнє прохання» А. Лаурінчукаса), Бачана Рамішвілі («Закон вічності» за Н. Думбадзе), Командор («Камінний господар» Лесі Українки), Карлос Бланко («Інтерв’ю в Буенос-Айресі» Г. Боровика), Базарбай («Плаха» за Ч. Айтматовим), Шабельський («Іванов» А. Чехова), Азазель («Шрами на скалі» за Р. Іваничуком), Лобкович («Розп’яті» В. Винниченка), Енріко («Дім божевільних» Е. Скарпетти), Івоніка Федорчук («Сини Адама» за О. Кобилянською), Монтодуан («37 су пана Монтодуана» Е. Лабіша); у кіно — Атаман Єрмил («Гулящі люди», 1988, режисер І. Гурін, Центральна кіностудія дитячих та юнацьких фільмів імені М. Горького у Москві).
Рекомендована література
- Хороб С. І знову зустріч... // Прикарп. правда. 1986, 18 берез.;
- Степанчикова Т. Разбудить в себе силы // Львов. правда. 1989, 27 июня.
Завантажити статтю
Людина 
