Смирнов Ігор Васильович

СМИРНО́В Ігор Васильович (23. 03(05. 04). 1911, с. Колодне, нині Курської обл., РФ — 12. 12. 1993, Київ) — вчений-зоотехнік. Доктор біо­логічних наук (1965), професор (1966). Заслужений діяч науки і техніки СРСР (1973). Державна премія України в галузі науки і техніки (2004, посмертно). Учасник 2-ї світової війни. Бо­йові нагороди. Закінчив Білоцерківський сільськогосподарський ін­ститут (Київська обл., 1937). Працював в Ін­ституті сільськогосподарської гібридизації і степової акліматизації тварин «Асканія-Нова» (нині Каховського р-ну Херсонської обл., 1937–39); старшим науковим спів­робітником Українського НДІ тварин­ництва (Харків, 1950–51); доцентом Харківського зооветеринарного ін­ституту (1953–57); завідувачем лабораторії біо­логії роз­множе­н­ня сільськогосподарських тварин Київської дослідної станції тварин­ництва «Терезине» (Білоцерківського р-ну Київської обл., 1957–67); від 1967 — професор кафедри роз­веде­н­ня сільськогосподарських тварин Українського аграрного університету (Київ). Основний напрям наукових досліджень — штучне осімені­н­ня сільськогосподарських тварин. 1947 здійснив заморожува­н­ня сперми баранів, биків, жеребців та кролів у пакетах з алюмінієвої фольги на поверх­ні твердого діоксиду вуглецю, 1948 отримав повноцін­не потомство кролів з викори­ста­н­ням сперми, що зберігалася у замороженому стані. Довів здатність сперматозоїдів зберігати біо­логічну повноцін­ність і генетичну інформацію після кріоконсервації. Сприяв поліпшен­ню існуючих і виведен­ню спеціалізованих порід сільськогосподарських тварин, збережен­ню генофонду вимираючих видів тварин.