Пушкаріу Секстіл Іосиф
Визначення і загальна характеристика
ПУШКА́РІУ Секстіл Іосиф (Puşcariu Sextil Iosif; 04. 01. 1877, м. Брашов, Румунія — 05. 05. 1948, с. Бран, Румунія) — румунський мовознавець. Академік АН Румунії (1914), член Прусської АН (1939). Студіював у Ляйпцизькому (Німеччина, 1895–99), де здобув ступінь доктора під керівництвом Ґ. Вайґанда, Паризькому (1899–1901) та Віденському (1901–05) університетах. Від 1901 співпрацював із редакцією «Gazeta de Transilvania». 1904 — у Віденському університеті; від 1906 — у Чернівецькому університеті: професор, завідувач кафедри румунської філології (1906–19), декан філософсько-філологічного факультету (1917–19). Від початку 1-ї світової війни служив в австрійській армії. Співзасновник (1918) і видавець (1918–19) у Чернівцях г. «Glasul Bucovinei»; належав до складу Pумунської національної ради; був її співголовою. Активно виступав за приєднання Буковини до Румунії. У листопаді 1918 організував захоплення румунськими силами Чернівців та витіснення з краю українських підрозділів. Утримував низку населених пунктів до підходу регулярних румунських військ під командуванням Я. Задіка. Негативно сприйняв проголошення ЗУНР. Підтримував виселення українських службовців з Буковини до Галичини, проведення операції «Покуття» румунською армією. Надалі співпрацював з І. Ністором у справі створення Демократичної партії об’єднання Буковини. Був професором (1919–45), ректором (1919–21) університету в м. Клуж (нині Румунія). 1930 посприяв створенню Архіву фольклору. У середині 1930-х рр. долучився до Легіонерського руху, співпрацював з г. «Buna Vestire». 1940–43 очолював Румунський інститут у Берліні, провадив антиугорську пропаганду. Автор праць у галузях лексикології та етимології румунської мови. Уклав «Etymologisches Wörterbuch der rumänischen Sprache» («Ентимлогічний словник румунської мови», Гайдельберґ, 1905), «Dicționarul limbii române» («Словник румунської мови», Бухарест, 1913–48). Помер від серцевого нападу.