Пурін Бруно Андрійович

ПУ́РІН Бруно Андрі­йович (16. 12. 1928, м. Бердянськ, нині Запорізької обл. — 21. 05. 2001, Риґа) — фахівець в галузі фізичної хімії та технології неорганічних матеріалів. Доктор хімічних наук (1968), академік АН Латвії (1971) та РАН (1987). Заслужений діяч науки і техніки Латвійської РСР (1978), заслужений вчений Латвійської Республіки (2000). Державна премія Латвійської РСР у галузі науки і техніки (1970), премія РМ СРСР (1976). Золоті медалі імені С. Вавілова АН СРСР (1980) та імені Г. Ванага АН Латвійської РСР (1988). Закінчив Латвійський університет (1951). Від­тоді працював в Ін­ституті неорганічної хімії АН Латвійської РСР (обидва — Риґа): 1962—84 — директор. У 1975—84 — академік-секретар Від­діле­н­ня хімічних і біо­логічних наук, 1984—89 — президент АН Латвійської РСР. Головний редактор журналу «Известия АН Латвийской ССР. Серия химическая» (від 1976). Основні праці присвячені електрохімії. Досліджував закономірності електроосадже­н­ня різних металів із комплексних пірофосфатних електролітів, а також особливості катодного від­новле­н­ня металів змін­ним струмом. Роз­робив та впровадив у промисловість технологію електроосадже­н­ня цинку, міді, срібла та олова. Роз­винув новий науковий напрям — електрохімічна екс­тракція з викори­ста­н­ням рідких мем­бран. Роз­робив екс­тракційно-електрохімічні методи вилуче­н­ня ряду металів та неорганічних сполук із промислових роз­чинів і природних вод.

Завантажити статтю