Простопчук Василь Васильович
ПРОСТОПЧУ́К Василь Васильович (псевдонім — Василь Журавський; 19. 11. 1952, с. Поповичі Ковельського р-ну Волинської обл. — 02. 10. 2019, Луцьк) — поет, журналіст. Член НСПУ (2009), НСЖУ (1980). Заслужений журналіст України (2002). Орден «За заслуги» 3-го ступеня (1999). Закінчив Київський університет імені Т. Шевченка (1975). Відтоді працював у волинській обласній газеті «Молодий ленінець»: завідувач відділу пропаганди (1976–79), редактор (1979–90); у 1990–95 — редактор газети «Молода Волинь»; 1995–2015 — директор–головний редактор тижневика «Віче». Засновник і голова Волинської асоціації сатириків (1990), що видавала газети «Нате», «Кавалер», «Забава». Один з ініціаторів створення й відкриття біля входу у Волинську обласну універсальну наукову бібліотеку в Луцьку пам’ятника Олені Пчілці (2011). Автор збірок поезій, віршованих і прозових гуморесок, афоризмів, політичної сатири і творів для дітей. П. — тонкий лірик, майстер мініатюр, один із найяскравіших і найдотепніших майстрів веселого цеху з універсальним художнім стилем, добірним словом, чіткою, вишуканою манерою поетичного письма, рідкісним талантом до афоризмів. Окремі його вірші поклали на музику композитори А. Говорадло, В. Маренич, О. Онишко, М. Свидюк, П. Свист («Білі метілі», «Полковник-батько», «Президенте-гетьмане»). Власник музею-садиби «Подалі від ближнього» (Луцький р-н).
Додаткові відомості
- Основні твори
- Сто волинських бувальщин. Лц., 1990; У нас сексу немає. Лц., 1990; Майн нейм іст Вас’я. Лц., 1991; Сучасні прокльони. Лц., 1991; Ще 100 волинських бувальщин. Лц., 1992; Дерева, що поруч ростуть. К., 1991; Кажу вам про любов. Лц., 1991; Люби мене шалено. Лц., 1992; У сільському дворі. Лц., 1993; Скоромовки. Лц., 1993; Кленове листя. Лц., 1994; Любовна молитва. Лц., 1994; Торжество справедливості. Лц., 1994; Білі метілі. К., 1995; Джерело. Лц., 1995; Колискова. Лц., 1996; Неминуча. Лц., 1996; Правильна абетка. Лц., 1997; Вдих і видих. Лц., 1997; Веселі розмовки. Лц., 1998; Ах! Рубаї. Лц., 1998; Миколайчики. Лц., 1999; Любов тривожніша за осінь. Лц., 2001; Ангели диявольських ночей. Лц., 2001; Блаженність. Лц., 2002; Блаженність. К., 2002; Подалі від ближнього. Лц., 2002; Борщ із криком. Лц., 2002; Що у ста на вустах. Лц., 2003; День народження гранчака. Лц., 2005; Щілина в урні. Лц., 2005; Третій тост. Лц., 2005; Рубаят Василя Простопчука. Лц., 2006; Абецедарій. Лц., 2006; Стрибки з драбини. Лц., 2006; Непристольні гноми. Кн. 1–9. Лц., 2007–14; Педанти і Данте. Лц., 2007; Кардинал Рішає. Лц., 2007; Пірога пирога. Лц., 2007; Езопа байки в чотири рядки. Лц., 2007; Клан кланом. Лц., 2008; Поцілунок трави. Лц., 2008; Натхнення мовчазне. Лц., 2010; Виховний момент. Лц., 2010; Ловеласова книга. Лц., 2011; Із-під балдахіна Ходжі Насреддіна. Лц., 2012; Присвяти при святі. Лц., 2013; Наводи Хотимії. Лц., 2015; Останній імПуратор або Путінь. Лц., 2016; Режим тиші. Лц., 2016; Еліта літа. Лц., 2016; Тисяча й жодного «Ні». Лц., 2016; Ви вдруге явитесь із книги. Лц., 2017; Святі без шрамів? Лц., 2018; Кумир куми. Лц., 2018; Путін — з племені Раджпутів. Лц., 2018; Безтолководці. Лц., 2019; Бункер Путіна. Лц., 2019; Прокурор Мафіоз. Лц., 2019; Смак — це життя. Лц., 2019; Козакування до світання. Лц., 2019; Я — людина веселої дачі. Лц., 2019; Де стан твій вигинається. Лц., 2019.
Рекомендована література
- Рисак О. Метілі цвіту // Волинь. 1997. № 3;
- Горлач Л. Блажен, хто вірує у слово // Президентський вісник. 2002, 18 квіт.;
- Жулинський М. І розгортає пристрасть крила // Простопчук В. Блаженність. К., 2002;
- Якубовська М. Віддзеркалля // Дзвін. 2005. № 5–6;
- Дьомін М. Творчість — це постійне горіння // Вітчизна. 2007. № 11–12;
- Сьомочкіна О. Ніхто так поетично вам не скаже… // Слово і час. 2008. № 12;
- Загребельний П. Слово про письменника // Волинь літературна: наші сучасники: Зб. Лц., 2010;
- Слабошпицький М. Гідно витримав удар Василь Простопчук // Літературна Україна. 2019, 7 листоп.
Завантажити статтю
Людина 
