Проскурів - табір для військовополонених

Визначення і загальна характеристика

ПРОСКУ́РІВ  — польський табір для військовополонених, що був розташований поблизу однойменного міста (нині Хмельницький). Рішення про організацію цього табору прийнято до 16 квітня 1920 на етапі підготовки польської армії до Київської операції. Створений 28 квітня 1920 на базі пересильного пункту військовополонених окружного командування тилу 6-ї армії в м-ку Ярмолинці (нині с-ще Хмельницького р-ну Хмельницької обл.), згодом переведений до Проскурова. Комендантом табору став полковник Дуплицький. Головне завдання — утримання роззброєних вояків підрозділів Червоної УГА та фільтрація окремих інтернованих на тих, яких далі мали пересилати до табору Тухоля, і тих, котрі мали бути відпущені додому. Спочатку тут планували розмістити роззброєні відділи 3-ї бригади Червоної УГА, зрештою 13 травня 1920 сюди направлено 128 офіцерів і 1966 солдатів зі складу 1-ї бригади. Окрім основного табору в бараках колишньої російської інтендатури, також створено його філію в колишніх казармах 12-го Білгородського полку уланів, призначену для офіцерів Червоної УГА та інтернованих цивільних. Матеріальні умови були задовільними, але у бараках не вистачало нар (їx виготовляли у міру прибуття полонених) і соломи (її замінили 5-ма вагонами пергаментного паперу, присланого з Польщі). Табір складався з 5-ти бараків, кожен з яких міг вмістити по 800 осіб. Загальна місткість табору оцінена у 8–10 тис. осіб. У таборі також був дезінфектор і 2 польові кухні, привезені з Ярмолинців. Крім того, наприкінці квітня 1920 змонтовано французьку лазню з дезінфекційними душами, розраховану на 1000 осіб у день. У філії не було нар, соломи, лазні й дезінфікатора, інтерновані спали на голій землі. Через зміну воєнної ситуації 25 травня 1920 командування польської армії розпорядилося ліквідувати табір П. Полонених відправили на розподільну станцію в Ялівці (нині у складі Львова), де більшість відпустили додому, а меншу частину перевезли до табору Тухоля.

Завантажити статтю