Шунь Марія Іванівна

ШУНЬ Марія Іванівна (22. 01. 1962, м. Городок, нині Львівського р-ну Львівської обл.) — поетеса, есеїстка, перекладачка, етнолог. Членкиня НСПУ (1993). Закінчила Львівський університет (1986). Від 1980 — екскурсовод Львівського національного музею; 1983 брала участь в археологічних розкопках Тустаньської давньоруської фортеці в с. Урич (Сколівський, нині Стрийський р-н Львівської обл.); 1986–95 — в Інституті народознавства НАНУ (Львів). Від 1995 — у Нью-Йорку (США); працює реабілітологом у Центрі відновлювальної терапії. Поетичні твори Ш. вміщені в альманахах «Вітрила’87» (К., 1987) і «Високий Замок» (Л., 1989), антологіях «Золотий гомін» (К., 1997), української еротичної поезії «Біла книга кохання» (Т., 2008), любовного вірша львівських поетів «З горіха зерня» (Л., 2009), ста українських поеток 20 ст. «Червоне і чорне» (Т., 2011) та багатьох часописах. Доамериканський період творчості заторкує магнетику тем української праісторії, національної ідентичності та естетику «ножа і троянди» львівської урбаністики. Все, що трапилося пізніше, — життя людини у великому мегаполісі — у Великому Яблуку, між вогнями та вогниками вечірнього Нью-Йорку. Але в обох випадках, як до від’їзду, так і потім, відчутний потяг поетеси до гри зі словом, розкутої інтимної лірики, використання іншомовних слів та поезографіки. Упорядниця поетичних антологій «ЛяЛяК (Львівська Літературна Криївка)», «Аз, два, три… дванадцять — лист у пляшці» (обидві — 2010), «СТЕП — STEP» (2012), «П’ять Америк» (2018), «PAROLE. CЛОВА» (2022), збірника науково-популярних розвідок про Полтву та місто на Полтві «ЛеоПолтвіс — LeoPoltvis» (2011; усі — Львів), співупорядниця літературно-художнього альманаху «Літпошта» (К., 2009) та антології українського верлібру «Ломикамінь» (Л., 2018; разом з О. Кицан). Авторка етнолінгвістичного дослідження «Симаргл — прототип християнського Юрія-Змієборця», опублікованого в альманасі українців Європи «Зерна» (Париж; Л.; Цвікау, 1998) та збірці «БІЯС» (К., 2008), низки статей і есеїв. Перекладає з англійської мови, зокрема поезії та есеї Дж. Баумел. Окремі вірші Ш. перекладені англійською й опубліковані в міжнародній поетичній антології «Poetic Galaxy Atunis» (2024).

Рекомендована література

1. Баран Є. М. Остання із саду Антонича… // Літературний Львів. 1995. № 20;
   Google Scholar Internet
2. Глібчук У. Потяг до гри зі словом // Дзеркало тижня. 2006, 12 трав.;
   Google Scholar Internet
3. Кицан О. Графіка сучасної поезії (на прикладі збірки М. Шунь «БІЯС») // Лінгвостилістика ХХІ століття: стан і перспективи. Лц., 2014.
   Google Scholar Internet

Завантажити статтю