Прокоф’єв Іван Петрович

ПРОКО́ФʼЄВ Іван Петрович (07. 06. 1955, с. Загоряни Новоушицького, нині Камʼянець-Подільського р-ну Хмельницької обл.) — поет, критик, літературо­знавець, пере­кладач. Член НСПУ (2005). Кандидат філологічних наук (2004). Премії імені М. Годованця (2010), імені В. Булаєнка (2013), імені О. Білецького у галузі критики (2018). Закінчив Камʼянець-Подільський педагогічний ін­ститут (1976). Працював учителем, у редакціях газет; викладав на кафедрі історії української літератури і компаративістики Камʼянець-Подільського університету. Автор моно­графії «Поетика Леоніда Талалая» (Камʼянець-Подільський, 2006), низки книг поезій, пере­кладів, літературо­знавчих статей і рецензій, опублікованих в академічних, літературно-художніх журналах та наукових збірниках. П. тяжіє до натурфілософської лірики, художнього осягне­н­ня про­блем онтології. Його поетиці властиві багатовимірність, під­текс­товість, інтелектуальна наснаженість, тонке нюансува­н­ня почут­тів. Пере­клав українською мовою окремі твори Я. Сейферта, Л. Стаф­фа, Е. Гільвіка, Р. Даріо, О. Вацієтіса, І. Зієдоніса, Р. Бородуліна, М. Заболоцького, Л. Мартинова, М. Рубцова, Ю. Кузнецова, японської класичної поезії.