Петров Володимир Миколайович

ПЕТРО́В Володимир Микола­йович (29. 03. 1927, с. Рид­дерське, нині м. Рид­дер, Казах­стан — 19. 10. 1993, Харків) — прозаїк. Член СПУ (1964). Премія імені О. Фадєєва (1979). Закінчив Харківське військове авіаційне училище звʼязку (1948), Вищий військово-педагогічний ін­ститут у Ленін­граді (нині Санкт-Петербург, 1957). До 1975 пере­бував на військовій службі. Голова Харківської організації СПУ (1976—79); від 1987 — член редколегії харківського журналу «Прапор». Уся творчість П. присвячена художньому зображен­ню військової людини у різних жит­тєвих та службових ситуаціях, героїзації радянських воїнів. Автор книг повістей «Батальон идет в атаку» (1959), «Ракетчики» (1978; обидві — Київ), «Хорошие люди — ракетчики» (1967), «Горечь таежных ягод» (1972), «Хру­стальный глобус» (1983; усі — Москва), «Каленые стрелы» (1977), «Альпийская крепость» (1986; обидві — Харків); оповідань «Ракеты стерегут небо» (Х., 1963); повістей та оповідань «Точка с которой виден мир» (1970), «Тревожно мерцают экраны» (1975; обидві — Москва); романів «Черемша» (1980), «Операция “Румянцев”» (1983; обидва — Харків), «Единая парал­лель» (1981), «Рябиновый свет» (1988; обидва — Москва) та ін. Окремі твори пере­кладені українською, румунською, якутською та ін. мовами.