Петров Володимир Миколайович
Визначення і загальна характеристика
ПЕТРО́В Володимир Миколайович (29. 03. 1927, с. Риддерське, нині м. Риддер, Казахстан — 19. 10. 1993, Харків) — прозаїк. Член СПУ (1964). Премія імені О. Фадєєва (1979). Закінчив Харківське військове авіаційне училище зв’язку (1948), Вищий військово-педагогічний інститут у Ленінграді (нині Санкт-Петербург, 1957). До 1975 перебував на військовій службі. Голова Харківської організації СПУ (1976–79); від 1987 — член редколегії харківського журналу «Прапор». Уся творчість П. присвячена художньому зображенню військової людини у різних життєвих та службових ситуаціях, героїзації радянських воїнів. Автор книг повістей «Батальон идет в атаку» (1959), «Ракетчики» (1978; обидві — Київ), «Хорошие люди — ракетчики» (1967), «Горечь таежных ягод» (1972), «Хрустальный глобус» (1983; усі — Москва), «Каленые стрелы» (1977), «Альпийская крепость» (1986; обидві — Харків); оповідань «Ракеты стерегут небо» (Х., 1963); повістей та оповідань «Точка с которой виден мир» (1970), «Тревожно мерцают экраны» (1975; обидві — Москва); романів «Черемша» (1980), «Операция “Румянцев”» (1983; обидва — Харків), «Единая параллель» (1981), «Рябиновый свет» (1988; обидва — Москва) та ін. Окремі твори перекладені українською, румунською, якутською та ін. мовами.
Рекомендована література
Завантажити статтю
Людина 
