Петрушевич Петро Теофілович

ПЕТРУШЕ́ВИЧ Петро Теофілович (22. 07. 1870, с. Ляховичі Подорожні, нині Подорожнє Стрийського р-ну Львівської обл. — 1924, с. Ланчин, нині с-ще На­двірнянського р-ну Івано-Франківської обл.) — лікар, військовик, громадський діяч. Під­полковник УГА. Здобув вищу медичну освіту, був військовим лікарем, зокрема під час 1-ї світової війни. Керував гарнізон­ними й польовими шпиталями Коломийського військового округу (нині Івано-Франківська обл.). З утворе­н­ням ЗУНР — головний санітарний лікар Коломийської окружної військової команди (грудень 1918 — травень 1919). Для покраще­н­ня санітарно-епідеміологічної ситуації залучав до роботи лікарів-євреїв. За доруче­н­ням окружної військової команди здійснював на­гляд за санітарним станом у таборі для інтернованих і полонених (пере­важно польських військовиків) у Косачеві (перед­містя Коломиї). На вимогу П. окружний комен­дант Примак під за­грозою арешту змусив польських медиків працювати у табірному шпиталі. Зі встановле­н­ням польської влади влітку 1919 звинувачений у не­дбалому виконан­ні обовʼязків, що нібито при­звело до числен­них жертв серед поляків (т. зв. косачівського пекла). Протягом 18-ти місяців знаходився під слідством у вʼязниці у Львові. Ін­спірований польською адміністрацією «процес П.» набув роз­голосу в пресі, заслухано числен­них свідків і пред­ставників місії Між­народного Червоного хреста, які ін­спектували табір. Суд присяжних, що тривав 11 днів, повністю виправдав П. Після суду він працював приватним лікарем у Ланчині.