Печеніга-Углицький Павло

Визначення і загальна характеристика

ПЕЧЕНІ́ГА-УГЛИ́ЦЬКИЙ Павло (20. 06. 1892, м-ко Печеніги Вовчанського пов. Харківської губ., нині с-ще Чугуївського р-ну Харківської обл. — 02. 07. 1948, Нью-Йорк, похований поблизу м. Елізабет, шт. Нью-Джерсі, США) — композитор, диригент, контрабасист, педагог. Закінчив музичну школу у Харкові. Після вступного іспиту 1913 зарахований на останній курс Санкт-Петербурзької консерваторії, яку закінчив із золотою медаллю (1914; кл. О. Глазунова, Ф. Якименка (мав значний вплив на П.-У. в науці контрапункту та оркестрової інструментовки). 1914–20 викладав у консерваторіях Санкт-Петербурга, Ростова-на-Дону, Краснодара (усі — нині РФ). 1918–20 працював диригентом в Ялті (нині АР Крим); 1920–22 диригував операми «Євгеній Онєгін» П. Чайковського, «Кармен» Ж. Бізе, «Паяци» Р. Леонкавалло, «Сільська честь» П. Масканьї в Константинополі (нині Стамбул). 1922 прибув до Нью-Йорка, де виступав як контрабасист в оркестрах «Wagnerian Opera Orchestra», «City Symphony Orchestra» та впродовж одного місяця керував оркестром найбільшого театру міста — «Роксі». У 1920–30-х pp. — композитор, диригент, артист оркестру Національної радіокомпанії. 8 січня 1939 відбувся авторський перший симфонічний концерт з участю мішаного хору в «Карнеґі-Голл» (записано на платівки). Один з організаторів українського музичного життя у Нью-Йорку. За життя музичні твори П.-У. майже не друкували, великий архів зберігається в УВАН (Нью-Йорк). Як і його сучасник О. Кошиць, П.-У. сприяв поширенню української музики на міжнародній арені.

Завантажити статтю