Пригодій Михайло Іванович
ПРИГОДІ́Й Михайло Іванович (31. 07. 1922, с. Брехуни Городнянського пов. Чернігівської губ., нині Березівка Чернігівського р-ну Чернігівської обл. — 04. 04. 2006, Київ) — літературознавець. Батько С. Пригодія. Доктор філологічних наук (1966), професор (1997). Заслужений діяч науки і техніки УРСР (1975). Учасник 2-ї світової війни. Бойові нагороди. Закінчив Львівський університет (1949). Від 1952 — головний редактор Державного видавництва художньої літератури УРСР, водночас 1952–61 викладав на кафедрі літератури ВПШ при ЦК КПУ; від 1961 — старший науковий співробітник, учений секретар Інституту літератури АН УРСР; від 1970 — науковий співробітник Інституту історії партії при ЦК КПУ (усі — Київ). Досліджував взаємодію радянських літератур, публіцистику М. Горького тощо.
Додаткові відомості
- Основні праці
- Ближче до життя: В. І. Ленін і питання становлення радянської літератури. 1970; Діалектика зближення літератур: взаємозв’язки російської та української радянських літератур у процесі їх становлення: 1925–1934. 1970; Всесоюзна консолідація літератур: історико-літературний нарис. 1972; Октябрь и советская литература: из истории формирования всесоюзной общности литературы. 1977; Творить свободно и радостно…: Ленинская концепция становления и развития советской многонациональной литературы. 1980; Ленінська концепція партійності літератури: генезис і сучасне витлумачення принципу. 1985 (усі — Київ).
Завантажити статтю
Людина 
