Приблуда Зиновій Ісакович
ПРИБЛУ́ДА Зиновій Ісакович (12(24). 02. 1887, м-ко Северинівка Одеського пов. Херсонської губ., нині село Березівського р-ну Одеської обл. — 01. 11. 1962, Одеса) — фізик. Професор (1929). Закінчив Новоросійський університет в Одесі (1912). Працював 1913–20 у комерційному училищі; 1920–28 — у технікумі Політпросвіти, Червоноармійському університеті, трудовій школі № 9; 1928–30 — професор ІНО, завідувач кафедри фізики інституту народного господарства; 1930–33 — професор інституту соціального виховання, хіміко-технологічного, індустріального та сільськогосподарського інститутів (усі — Одеса); водночас 1927–32 — науковий співробітник Фізичного інституту; 1933–41 — професор кафедри фізики Одеського педагогічного інституту; 1941–45 — на евакуації в м. Самарканд (Узбекистан): професор Узбецького університету, Одеського інституту інженерів водного транспорту, старший науковий співробітник Самаркандської сейсмічної станції АН СРСР. 1945–48 — професор, 1949–51 — доцент кафедри фізики Одеського електротехнічного інституту зв’язку. Вивчав фотоефект у монокристалах галогенідів срібла; провадив дослідження у галузі акустики, запропонував акустичні прилади власної конструкції (монограф, ерітометр, реверберометр). В Узбекистані підготував докторську дисертацію «Ізостатичні рухи й сейсмотектоніка Середньої Азії».
Додаткові відомості
- Основні праці
- Особый метод вывода формулы периода гармонического движения // Математика и физика в средней школе. 1936. № 2; Индуктивное доказательство теоремы Безу // Там само. № 3; Об изложении первых теорем геометрии // Там само. № 4; Основи методики фізики. Х.; К., 1937; Упрощенные приспособления для вращения тел // Физика в школе. 1937. № 1; Асимптотические формулы для вычисления факториалов статистической физики // Наук. зап. Одес. ун-ту. 1939. Т. 2.
Завантажити статтю
Людина 
