Пігуляк Юстин Григорович
ПІГУЛЯ́К Юстин Григорович (1845, с. Нові Мамаївці, нині с. Мамаївці Чернівецького р-ну Чернівецької обл. — 02. 06. 1919, Чернівці) — живописець. Брат Є. Пігуляка. Навчався в Чернівецькій гімназії; закінчив Віденську академію образотворчих мистецтв (1874). У 1874–1906 — учитель малювання в Чернівецькій вищій реальній школі. Працював переважно в галузі портрета, побутового жанру, пейзажу. Автор творів за мотивами поезії Шевченка («Думи мої...», «Хустина», «Калина», «Ой одна я, одна», «Наймичка», «Нащо мені чорні брови»), про які повідомляли у львівській газеті «Діло» 4 серпня 1910. На початку 1-ї світової війни їх надіслав на виставку в Київ, але дорогою вони загубилися. Брав активну участь у діяльності культурно-освітнього товариства «Руська бесіда» в Чернівцях, написав для нього портрети письменників Ю. Федьковича, В. Продана (обидва — 1886), І. Воробкевича (1887), Є. Пігуляка, С. Смаль-Стоцького. Ці твори прикрашали інтер’єр Українського дому в Чернівцях, де розміщувалося товариство; у роки 2-ї світової війни вони зникли. Деякі твори зберігаються в Національному музеї Т. Шевченка (Київ), Чернівецькому художньому та краєзнавчому музеях, Львівському історичному музеї.
Додаткові відомості
- Основні твори
- «Автопортрет» (1885), портрети — Б. Хмельницького (1887), Т. Шевченка (1889), дружини та ін. членів родини (кінець 19 — початок 20 ст.), О. Кобилянської (близько 1916), ескіз до композиції «Шевченко та його муза» (близько 1918); картини побутового жанру — «Гуцули», «Любов і вірність», «На перелазі»; пейзаж «Дуби».
Рекомендована література
- Пилипчук Р. Юстин Пігуляк // Рад. Буковина. 1961, 13 трав.;
- Його ж. Із спадщини Ю. Пігуляка // Там само. 1964, 30 черв.;
- Його ж. Буковинський портретист // Літературна Україна. 1965, 3 груд.;
- Саноцька Х. І. Живопис на західних землях України // Історія укр. мист-ва: У 6 т. Т. 4, кн. 2. К., 1970.
Фотоілюстрації
Завантажити статтю
Людина 
