ПІД­ГА́ЙНИЙ Леонід Єрофі­йович (псевдонім — Л. Гайний; 1899, с. Яблунів Канівського пов. Київської губ., нині Черкаського р-ну Черкаської обл. — 15. 12. 1950, Київ) — літературо­знавець, критик. Член СПУ, ВУСПП. Закінчив Київський ІНО (1928) та аспірантуру. Викладав у цьому ВНЗі. Працював у редакції газети «Пролетарська правда», редактором кінофабрики, у видавництві «Радянська школа». Ви­ступав у періодиці з літературно-критичними статями й рецензіями, зокрема на твори Ю. Смолича, Є. Григорука, А. Заливчого, Д. Май-Дні­провича, В. Чумака, М. Козоріса та ін. Належав до кола критиків, які гуртувалися навколо журналу «Гарт» і поціновували літературні явища з позицій більшовицької ідеології. Від поч. 1930-х рр. П. нерідко публікував свої праці в журналі «Критика» — «місячнику марксистської критики та бібліо­графії», що видавали 1928–32 у Харкові (стат­ті «Про­блема біо­графізму в марксистському літературо­знавсті», «Під владою традиції», «Дрібнобуржуазна творча метода»; усі — 1931). Автор книжок «Леся Українка» (Х., 1929; К., 1941), «Литературные ком­ментарии к прои­зведениям М. Коцюбинского» (1931), «Франко і Золя» (1936; обидві — Київ; Харків).