Пішон Стефан

ПІШО́Н Стефан (Pichon Stephen; 10. 08. 1857, м-ко Арне-ле-Дюк, Франція — 18. 09. 1933, м-ко Ве-ан-Монтань, Франція) — французький політик, дипломат. Кавалер (1895), офіцер (1898) і командор (1900) ордену Почесного легіону. Здобув фах історика. Належав до партії соціалістів-республіканців, згодом пере­йшов до радикальної партії. Дотримувався центристьких і правоцентристських по­глядів. 1897—1900 — міністр у справах Китаю; 1901—07 — генеральний резидент у Тунісі; 1906—11, 1913, 1917—20 — міністр закордон­них справ Франції. 20 серпня 1918 влаштував при­йом пред­ставникам бюро Української національної ради в Парижі А. Тома та Е. Дені. На­прикінці листопада 1918 від­мовився від офіційних контактів з Українською національною радою та Українським національним союзом. У грудні 1918 ви­ступив у французькому парламенті із заявою щодо готовності ви­знати Польський національний комітет легітимним польським урядом. Під час Паризької мирної конференції 1919—20 був осторонь обговоре­н­ня та прийня­т­тя ключових рішень, під­порядковувався премʼєр-міністру Ж. Клемансо. Зу­стрічався з головою української делегації Г. Сидоренком. До української само­стійності ставився негативно, прагнув від­новле­н­ня Російської імперії та створе­н­ня сильної Польщі. Тісно спілкувався з Р. Дмовським. Учасник засі­да­н­ня 24 лютого 1919 Верховної ради Паризької конференції щодо від­правки польської армії Ю. Гал­лера з Франції до Польщі. 18 червня 1919 брав участь у прийнят­ті ріше­н­ня Радою міністрів країн Антанти щодо кордону між українцями й поляками у Східній Галичині; об­стоював приналежність Львова до Польщі. 25 червня 1919 брав участь в ухвален­ні ріше­н­ня Антанти про до­звіл польській армії на окупацію Східної Галичини до р. Збруч, був уповноважений донести це ріше­н­ня до ві­дома українського уряду. 7 листопада 1919 схвалив заяву британської делегації на Верховній раді Паризької конференції щодо на­да­н­ня Польщі мандата на Східну Галичину під егідою Ліги Націй на ви­значений період. Учасник засі­да­н­ня Верховної ради Паризької конференції 20 листопада 1919, за результатами якого ухвалено ріше­н­ня про на­да­н­ня Польщі 25-річного мандата на Східну Галичину, ви­ступав за врахува­н­ня побажань польської делегації.

Завантажити статтю