Пішон Стефан

Визначення і загальна характеристика

ПІШО́Н Стефан (Pichon Stephen; 10. 08. 1857, м-ко Арне-ле-Дюк, Франція — 18. 09. 1933, м-ко Ве-ан-Монтань, Франція) — французький політик, дипломат. Кавалер (1895), офіцер (1898) і командор (1900) ордену Почесного легіону. Здобув фах історика. Належав до партії соціалістів-республіканців, згодом перейшов до радикальної партії. Дотримувався центристьких і правоцентристських поглядів. 1897–1900 — міністр у справах Китаю; 1901–07 — генеральний резидент у Тунісі; 1906–11, 1913, 1917–20 — міністр закордонних справ Франції. 20 серпня 1918 влаштував прийом представникам бюро Української національної ради в Парижі А. Тома та Е. Дені. Наприкінці листопада 1918 відмовився від офіційних контактів з Українською національною радою та Українським національним союзом. У грудні 1918 виступив у французькому парламенті із заявою щодо готовності визнати Польський національний комітет легітимним польським урядом. Під час Паризької мирної конференції 1919–20 був осторонь обговорення та прийняття ключових рішень, підпорядковувався прем’єр-міністру Ж. Клемансо. Зустрічався з головою української делегації Г. Сидоренком. До української самостійності ставився негативно, прагнув відновлення Російської імперії та створення сильної Польщі. Тісно спілкувався з Р. Дмовським. Учасник засідання 24 лютого 1919 Верховної ради Паризької конференції щодо відправки польської армії Ю. Галлера з Франції до Польщі. 18 червня 1919 брав участь у прийнятті рішення Радою міністрів країн Антанти щодо кордону між українцями й поляками у Східній Галичині; обстоював приналежність Львова до Польщі. 25 червня 1919 брав участь в ухваленні рішення Антанти про дозвіл польській армії на окупацію Східної Галичини до р. Збруч, був уповноважений донести це рішення до відома українського уряду. 7 листопада 1919 схвалив заяву британської делегації на Верховній раді Паризької конференції щодо надання Польщі мандата на Східну Галичину під егідою Ліги Націй на визначений період. Учасник засідання Верховної ради Паризької конференції 20 листопада 1919, за результатами якого ухвалено рішення про надання Польщі 25-річного мандата на Східну Галичину, виступав за врахування побажань польської делегації.

Завантажити статтю