Порожнякова Наталія Євгенівна

Визначення і загальна характеристика

ПОРОЖНЯКО́ВА Наталія Євгенівна (творчий псевдонім — Наталія Максимова; 13. 03. 1971, м. Умань Черкаської обл.) — мистецтво­знавець, живописець. Кандидат мистецтво­знавства (2006). Членкиня НСХУ (2008). Закінчила художньо-графічний факультет Одеського педагогічного ін­ституту (Одеса, 1994; викладачі О. Тарасенко, О. Коваль, Л. Фарапонова). Від 2006 — викладач Одеського художнього фахового коледжу. Наукові дослідже­н­ня: теоретичні про­блеми образотворчого мистецтва України, зокрема творчість художників Одеси в контекс­ті світового мистецтва. Художниці притаман­не поетичне баче­н­ня пейзажних образів. Учасниця обласних, міських та між­народних художніх ви­ставок від 1999. Персональні — у Чернігові (2009), Одесі (2007—19), Іл­лічівську (нині Чорноморськ Одеської обл., 2010), Умані (Черкаська обл., 2013). Деякі роботи зберігаються в Чорноморському музеї образотворчих мистецтв, Уманському художньому музеї.

Пр.: «Лабораторія живопису» — вихід за межі трьохвимірності // Образотворче мист-во. 2009. № 1; Одес­ское художествен­ное училище им. М. Б. Грекова. Вехи истории // Традиції та новації у вищій архітектурно-художній освіті: Зб. наук. пр. О., 2010. Вип. 1; Образи міфологічних водяних істот у творах митців національного модерну (у контекс­ті світового мистецтва) // Укр. мистецтво­знавство. Зб. наук. пр. К., 2011. Вип. 11; Про­блема осмысления понятия творческой свободы в современ­ном искус­стве // Концепція сучас. мистецько-дизайнер. освіти України в умовах євроінтеграції: Зб. мат. Між­нар. наук.-метод. конф. в рамках VIІІ Між­народного форуму «Дизайн-освіта 2015», Харків, 15—16 жовт. 2015. Х., 2015; Мотив Древа Жизни и его ал­ломорфы в графических прои­зведениях Г. Нарбута // Ювілей НАОМА: шляхи роз­витку укр. мистецтво­знавства (до 130-річчя від дня народже­н­ня Г. Нарбута). К., 2017; Між­народний пленер «Світло православʼя» у контекс­ті зав­дань Арт-туризму // Тези доп. ІІ Між­нар. наук.-практ. конф. «Збереже­н­ня і роз­виток традицій пленеру: художня освіта і арт-туризм». О., 2020.

Тв.: «Водо­спад», «Камʼяниста річка» (обидва — 2009), «Успенська церква на під­йомі до Чуфут-Кале» (2011), «Рідні береги» (2013), «Душа ширяє, як птах» (2015), «Чорноморський рапан» (2016), «І Світло у темряві світить» (2017), «Духовний маяк (Спасо-Преображенський собор в Одесі)» (2020), «Дорога до храму (Вхід до храму святої рівно­апостольної Марії Магдалини)», «Райський куточок (Каплиця над Роз­пʼя­т­тям у храмі святої рівно­апостольної Марії Магдалини)» (обидва — 2021), «Золото осені у Свято-Іверському монастирі в Одесі», «Святогірська лавра» (обидва — 2022).

Літ.: Ширай Р. Лики природи на полотні // Деснянська правда. 2009, 22 груд.; Носенко А. Живая душа природы // Черноморский маяк. 2010. № 66; Її ж. Волны радости // Вы­ставки Одес­сы. 2011. № 12.

А. І. Носенко

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю